СВІТОВІ ЗАПАСИ НАФТИ

  карті бізнес-видання Visual Capitalist представлені світові запаси нафти по країнах станом на 2019 рік.  Цифри означають запаси сирої нафти в мільярдах барелів (Gbbl - гігабарель). 

 Розмір держав змінено залежно від того, наскільки вона багата на «чорне золото».  Саме тому Венесуела та Саудівська Аравія, наприклад, займають значно більшу площу, ніж США, Канада чи Росія.  Також на схему не потрапили країни, запаси нафти в яких експерти та економісти оцінюють менш ніж у 100 млн. барелів.

ГЕОГРАФІЧНІ ТЕРМІНИ

 Абісальна зона (грец. άβυσσος — безодня) — глибоководна частина океану (глибина понад 2000 м).

Абляція - зменшення маси снігу і льоду в льодовику або сніговому полі за рахунок танення, випаровування, здування снігу, обвалів льоду і відколювання айсбергів.

Абразія - механічне руйнування берегів моря, озер, річок, великих водосховищ під дією хвиль і прибою.

Абсолютна висота — висота місця над рівнем океану.

Абсолютна вологість повітря — кількість водяної пари (в г/м3), яка може утримуватися в повітрі за даної температури.

Абсолютний вік гірський порід — це вік, який визначається в одиницях астрономічного часу (роки, тисячі, мільйони та мільярди років).

Аборигени – споконвічне населення країни або великої місцевості, що проживає в ній здавна, на противагу прибулому населенню, переселенцям.

Аванпорт - 1) прилегла до морського порту зовнішня частина акваторії. Захищена від відкритого моря хвилерізами, обладнана причалами і пірсами, на яких може здійснюватися розвантаження і завантаження суден. Включає зовнішній (місце у відкритому морі, де судна на якірній стоянці чекають заходу в порт) і внутрішній рейди (частина акваторії, де судна знаходяться під час шторму або чекають, коли в порту з'явиться вільний причал).

2) морський порт, тісно пов'язаний з сусіднім крупним гирловим річковим портом.

Авачинська сопка (Авача) - діючий вулкан на південному сході Камчатки, висота 2741 м.

Австралійська алмазна провінція – локалізована на Північно-Австралійському щиті в межах протерозойських складчастих структур, що охоплює архейський кратон Кімберлі з південного заходу і зі сходу.

Австралійські Альпи – гори на сході Австралії, найбільш висока й розчленована частина Великого Вододільного хребта.

Автострада - багатосмугова швидкісна автомагістраль з вдосконаленим покриттям, не перетинається на одному рівні з іншими дорогами.

Агломерація міська — єдина група поселень міського типу, що становлять загальну соціальну, економічну й екологічну систему.

Аграрно-промисловий комплекс (агропромисловий комплекс, АПК) - сукупність галузей (підприємств) народного господарства, діяльність яких направлена на задоволення потреб населення в продуктах харчування і іншої продукції, що виробляється із сільськогосподарської сировини.

Аграрні реформи - соціально-економічні перетворення в області сільського господарства, здійснювані державою. Стосуються перш за все системи землеволодіння і землекористування. Нерідко проводяться в критичні для держави періоди (зміна державного ладу, кризисні ситуації і т. п.).

Адіабатичний процес - зміна стану деякого об'єму повітря, що відбувається без перенесення тепла через границю цього об'єму. Температурара, тиск і інші параметри даного об'єму при цьому змінюються лише за рахунок розширення або стискування згідно газовим законам. При стискуванні повітря тиск, внутрішня енергія і температура підвищуються, при розширенні – зменшуються.

Адміністративно-територіальний поділ - частина політико-територіального устрою держави, відповідно до якої будується система органів державної влади і місцевого самоврядування. Є ієрархічною системою складових частин державної території (адміністративно-територіальної одиниці) з їх адміністратівними центрами.

Адміністративний центр - поселення, що виконує функції загального адміністративного управління і що зосереджує органи місцевої самоврядування різного територіального рівня (області, району, міста та ін.). Адміністративний центр повинен мати матеріальну можливість виконувати ці функції – бути добре пов'язаним зі всіма частинами своєї адміністративно-територіальної одиниці, володіти достатнім економічним, культурним і кадровим потенціалом і так далі Тому в багатьох країнах, що особливо мають сильні традиції політичного централізму, адміністративний центр, як правило, найбільше поселення на своїй території.

Аеропорт - складається з будівель авіа терміналів (пасажирських аеровокзалів і вантажних терміналів, куди прибувають і звідки відправляються пасажири і вантажі), злітно-посадочної смуги (ЗПС) і льотного поля, споруд, що забезпечують роботу аеропорту, літаків і обслуговування пасажирів і вантажів (у тому числі ремонтні заводи, склади, ангари).

Аерозйомка - один з видів дистанційного зондування, зйомка земної поверхні з повітряного літального апарату в різних зонах електромагнітного спектру із застосуванням різних знімальних систем.

Азимут — кут на місцевості або на карті, що утворюється напрямом на північ і напрямом на обраний пункт. Кути зчитуються від напряму на північ за ходом годинникової стрілки.

Азимут магнітний - кут між напрямком магнітного меридіана і напрямком на предмет, виміряний компасом і відкладений за годинниковою стрілкою.

Айсберг —   плаваюча льодова гора материкового походження.

Азональність — розташування географічного об'єкта або поширення явища без зв'язку з зональними особливостями даної території.

Акваторія - простір водоймища або його частина в природних, штучних або умовних кордонах (напр., океану, моря, озера, водосховища, бухти, порту і т. д.).

Аккумуляція - накопичення, відкладення наносів або гірських порід на земній поверхні або на дні моря.

Акліматизація — здатність тварин до пристосування в нових умовах існування.

Алас – велика, часто безлісна плоскодонна улоговина, що утвориться в області розвитку багатолітмерзлих гірських порід у результаті вистоювання підземного льоду й осідання ґрунту, що відбуваються при потеплінні клімату.

Альбедо — здатність поверхні відбивати сонячну енергію.

Альпійська складчастість – період в історії Землі (мезозой, кайнозой), під час якого спостерігалася сильна тектонічна активізація процесів горотворення, складчастості, розлоутворення, гранітизації, вулканізму, сейсмічності й інших геодинамічних процесів.

Амплітуда коливань температур — різниця між мінімальною і максимальною температурами повітря за певний проміжок часу (добу, місяць, рік тощо).

Анаморфована карта – топологічно перетворена непросторово-подібна карта, що спотворює реальні форми (обрису) об'єктів.

Анклав – держава або його частина, з усіх боків оточена територією іншої держави.

Антарктичний пояс – самий південний географічний пояс Землі, включає Антарктиду й деякі острови Антарктики.

Антикліналь (антиклінальна складка) – складка шарів гірських порід, звернена опуклістю нагору, у результаті чого найбільш молодою, зім'ятою складкою відкладення або породи залягають на поверхні, а древні – у центральній частині або ядрі.

Антициклон — замкнута область з високим тиском у центрі. Повітря в антициклоні рухається за годинниковою стрілкою у Північній півкулі, у Південній півкулі — навпаки.

Ареал - територія або акваторія Землі довільної форми, обмежена замкнутим контуром і не зв'язана яким-небудь обмеженням у масштабі; у просторовій ієрархії може займати таксон від локального до глобального.

Арктичне повітря – повітряні маси, що формуються над Північним Льодовитим океаном і прилягаючими полярними островами й ділянками суші.

Арктичний пояс - самий північний географічний пояс на Землі.

Артезіанський басейн — це велика западина або депресія з артезіанськими водами.

Артезіанські води — напірні підземні води, замкнуті у водоносних пластах  гірських  порід  між   водотривкими   шарами. При бурінні свердловин вода фонтанує або виливається на поверхню самостійно.

Архей – найдавніший етап розвитку Землі або групи гірських порід, що утворилися в цей етап; скорочене від грецького археозой (часо найпростішого – архаїчного життя); назва запропонована американським геологом Дж. Дана в 1872 р.

Астеносфера – шар зниженої твердості, міцності й в'язкості у верхній мантії Землі.

Астероїди — малі планети. В Сонячній системі обертаються між орбітами Марса і Юпітера.

Астролябія – стародавній кутомірний прилад для визначення широт і довгот в астрономо-геодезичних вимірах і навігації.

Астрономічна одиниця — одиниця виміру відстані в астрономії: дорівнює середній відстані від Землі до Сонця (149,6 млн. кілометрів).

Астрономія — наука про будову й розвиток небесних тіл, їх систему та Всесвіт в цілому.

Атлас географічний - систематичні збори карт, виконаних по єдиній програмі й виданих у вигляді книги, альбому, комплекту аркушів у папці в одному або декількох томах або в електронній формі.

Атмосфера — повітряна оболонка земної кулі, зв'язана з нею силою тяжіння, що обертається разом з Землею як одне ціле.

 Атмосферна циркуляція— система горизонтальних потоків повітря в атмосфері Землі.

Атмосферний тиск (див. Тиск повітря) — тиск атмосферного повітря на всі предмети, що під ним перебувають, і на земну поверхню.

Атмосферний фронт — перехідна зона, де взаємодіють різні за властивостями повітряні маси.

Атмосферні опади — вода, яка випадає на поверхню Землі у вигляді дощу, снігу, граду або утворюється безпосередньо з повітря у вигляді роси, інею, паморозі.

Атомна енергетика - комплекс галузей, зв'язаних з використанням енергії ядерних реакцій.

Атомна електростанція (АЕС) - електростанція, на якій атомна енергія перетвориться в електричну.

                                                                  Б

Бабине літо – період сухої, сонячної й досить теплої погоди на початку, іноді в середині осені, тривалістю від декількох днів до декількох тижнів.

Бавовництво – вирощування бавовнику для одержання текстильного волокна; галузь рослинництва. 

Базальт – чорна або сіра магматична гірська порода; складається з основного плагіоклазу, піроксенів й анортиту, часто олівіну.

Базис ерозії — рівень річки, нижче якого водний потік не може поглибити своє річище.

Байрачні ліси (балкові ліси) – ростають у верхів'ях і по схилах балок (байраков), лощин, суходолів у лісостеповий і північній частині степової зони Північної півкулі.

Бакальська група залізнорудних родовищ – складається з 24 родовищ, зосереджених на площі 150 км².

Балка —  слов'янська назва невеликої долини, звичайно без постійного водотоку.

Балтійський щит – вихід древнього складчастого фундаменту Східно-Європейської платформи в районі Республіки Карелія, Мурманської, частково Ленінградської обл. Росії, а також на території Фінляндії й Швеції.

Бальнеологія — розділ курортології, що вивчає фізико-хімічні властивості мінеральних вод і грязей та методи використання їх з лікувально-профілактичною метою.

Банка – мілководна ділянка морського або океанічного ложа, глибини над яким значно менше навколишніх.

 «Баранячі лоби» – округлі, скелясті бугри й пагорби висотою від декількох метрів до десятків метрів і довжиною до декількох сотень метрів або виступи схилів височин, оброблені льодовиком, що рухається.

Барометр — прилад для вимірювання атмосферного тиску.

Бархан — материкова дюна пустель.

Басейн річковий – частина земної поверхні, з якої в дану ріку (річкову систему) стікають поверхневі й підземні води.

Батиальна зона (батиаль) – частина Світового океану, розташована між субліторальною й абісальною зоною.

Батиметрична карта – показує рельєф дна морів, океанів, озер й інших водойм за допомогою ізобат – ліній рівних глибин.

Батискаф — самокерований апарат для дослідження морів і океанів на великих глибинах.

Бера закон – положення, відповідно до якого ріки, що течуть у напрямку меридіана, у Північній півкулі зміщають русло вправо (підмивають правий берег), а в Південному – уліво (підмивають лівий берег).

Бедленд – важкопрохідний і непридатний для освоєння рельєф, який густо й складно розчленований системою ярів і вибоїн.

Безвідходне виробництво – умовна назва господарської діяльності, у ході якої практично не утвориться шкідливих відходів.

Безробіття — соціально несприятливе явище, тимчасова незайнятість економічно активного населення через нестачу (відсутність) робочих місць чи недостатню професіональну підготовку або переважання пропозиції вільної робочої сили над попитом на неї. Показник безробіття є однією з важливих характеристик соціально-економічного життя населення країни.

Безстічний басейн – басейн ріки або озера, розташований у безстічній (не має зв'язку, з річковими системами Світового океану) області.

Бентос — сукупність організмів, що населяють дно океанічних, морських та прісноводних водойм.

Береговий канал – штучний водний шлях, споруджений уздовж узбережжя Мексиканської затоки й Атлантичного океану (США).

Берегові форми рельєфу – абразійні й акумулятивні.

Березняки – березові ліси, а також дрібнолисті ліси з переважанням у деревному ярусі берези. 

Беріг – смуга взаємодії суши й водойми (океан, море, озеро, водоймище) або водотоку (ріка, тимчасовий русловий потік).

Білки – гірські хребти й вершини в Сибіру, які піднімаються вище границі лісу й покриті снігом протягом усього або більшої частини року.

Біогеографія – наука про географічне поширення й розміщення живих організмів й їхніх співтовариств.

Біогеоценоз – природна система, що складається з живих організмів, що утворять біоценоз, і сукупності абіотичних (неживих), компонентів середовища їхнього перебування; всі складові частини зв'язані між собою обміном речовин й енергії.

Біомаса – загальна маса особин одного виду, групи видів або співтовариства в цілому, що припадає на одиницю площі або обсягу місцеперебування.

Біосфера – оболонка Землі, що представляє собою простір, у якому присутні живі організми або можливо їхнє існування й розвиток.

Біосферні заповідники – державні природні заповідники, які входять у міжнародну систему біосферних резерватів, що здійснюють глобальний екологічний моніторинг.

Біоценоз - складна багатовидова система спільно існуючих живих організмів, що населяють ділянку суші або водойми й, які характеризуються певними відносинами як між собою, так і з абіотичними (неживими) компонентами навколишнього середовища.

Біфуркація річок – роздвоєння русла ріки на відносно самостійні галузі.

Блок-діаграма – тривимірний картографічний малюнок, що сполучає перспективне зображення якої-небудь поверхні з поздовжніми й поперечним вертикальними розрізами.

Богар – землі в районах зрошувального землеробства, на яких сільськогосподарські культури вирощують без поливу (використовують весняну вологу).

Боксити – алюмінієва руда, природна мінеральна сировина, яку використовують для промислового виробництва алюмінію. 

Болото – надмірно зволожена ділянка земної поверхні, що заросла вологолюбною рослинністю.

Бриз – вітер на берегах морів, великих озер і водоймищ, що змінює напрямок в протилежному напрямку двічі на добу.

Бройлерне господарство — господарство, де вирощують м'ясних курчат на фермах-фабриках за допомогою інтенсивних технологій.

Букові ліси (букняк, бучина) – літньо-зелені широколистяні ліси.

Буре вугілля – пальна корисна копалина рослинного походження, перехідна форма від торфу до кам'яного вугілля.

Буряківництво – обробіток буряка (столового, кормово і цукрової); галузь рослинництва. Батьківщина буряка – Середземномор'я, де задовго до нашої ери був окультурений листовий буряк (відомий як мангольд).

Бюджет — затверджений у законодавчому порядку розпис доходів і видатків держави на певний строк.

                                                                     В

Ваді – арабська назва сухих або з тимчасовими водотоками долин і русел у пустелях Північної Африки.

Ванадієві руди – природні мінеральні утворення, що служать сировиною для промислового одержання ванадію, широко використовуваного для легування чавуну й сталі, у кольоровій металургії й хімічній промисловості.

Валова продукція — загальний обсяг виробництва продукції (у грошовому виразі) окремого підприємства чи галузі господарства за певний період.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – статистичний показник, що характеризує результати економічної діяльності країни за певний період (звичайно за рік).

Валовий національний продукт (ВНП) — сумарна ринкова вартість товарів та послуг, створених громадянами країни як на власній території, так і поза її межами.

Вантажообіг — кількість вантажу, що перевозиться за певний період на певну відстань. Вимірюється у тоннах на кілометр (т/км).

Вартість продукції — витрати на виробництво, виражені у грошовій формі.

Верблюдоводство – розведення й використання верблюдів; галузь тваринництва.

Великі географічні відкриття – сукупність найважливіших географічних відкриттів, зроблених європейськими мандрівниками в 15–17 століттях.

Верховодка – найближчі до земної поверхні безнапірні підземні води, що розташовуються вище ґрунтових вод і не мають суцільного поширення.

Вертикальний рух води – одна зі складових частин кругообігу води.

Вісь "Воєйкова" - середнє положення гребеня високого тиску на північ від якого переважає західний напрямок вітрів і циклональний тип погоди, а на південь - антициклональний тип погоди та східний напрямок вітрів.

Вивітрювання — процес руйнування і хімічних змін гірських порід на земній поверхні або близько під поверхнею під впливом температурних коливань, повітря, вологи і живих організмів.

Виноградарство – вирощування винограду; галузь рослинництва.

Висотна поясність — закономірна зміна природних компонентів і природних комплексів з висотою.

Витрати води в річці — об'єм води, що протікає через поперечний переріз потоку за одиницю часу (м3/с).

Відтворення населення — процес безперервного відновлення поколінь людей внаслідок взаємодії народжуваності і смертності.

Відносна вологість повітря — співвідношення фактичного вмісту водяної пари в повітрі до тієї кількості, яка необхідна за тієї ж температури для насичення повітря, виражене у відсотках.

Відносний вік гірських порід — це вік, за яким роблять висновки лише про відносну послідовність геологічних подій.

Вікова структура населення — співвідношення кількості різних вікових груп населення.

Вільна економічна зона — визначена територія, де створюються більш сприятливі економічні умови для господарювання наданням певних пільг (оподаткування, митних тощо).

Вітер – рух повітря щодо земної поверхні, завичай горизонтальне.

Вітрова електростанція – електростанція, на якій вітродвигун перетворить энергію вітру в механічну, теплову й електричну.

Вода – безбарвна (у товстих шарах блакитнувата) рідина без запаху й смаку; хімічна сполука водню з киснем (Н2 О).

Водний баланс — кількісне співвідношення приходу, витрат і накопичення води для певної території.

Водні ресурси – придатні для використання прісні води, в річках, озерах, водоймищах, льодовиках, підземних водах, а також ґрунтова волога.

Вододіл — межа між водозбірними басейнами двох річок або басейнами двох морів, океанів.

Водоємність  — кількість води, яка витрачається на виробництво одиниці продукції.

Водозбірний басейн – територія, з якої в дану ріку або водойму стікають поверхневі і підземні води.

Водойми – постійне або тимчасове скупчення безстічних або з уповільненим стоком вод у природних або штучних западинах (озера, водоймища, ставки й т.д.).

Водомірний пост – 1) місце, обране для систематичних гідрологічних спостережень за певною програмою й методикою.

2) Пристрій для систематичних вимірів (реєстрації) висоти рівня води; неодмінна приналежність - висотний репер, тобто знак даного пункту з відомою абсолютною висотою.

Водоносний горизонт – товща щодо однорідних або близьких за складом водопроникною, насиченою водою відкладень, що мають шароподібне (непорушене) залягання.

Водопроникні породи — гірські породи, які легко пропускають через себе воду, наприклад, гравій, галька, пісок, вапняк з тріщинами.

Водоспад – падіння води ріки з виступу, що перетинає річкове русло.

Водосховище – штучна водойма обсягом більше 1 млн. м³.

Водотік – узагальнене поняття для всіх водних об'єктів, що характеризуються рухом води в напрямку ухилу.

Водяна пара – вода, що утримується в атмосфері в газоподібному стані.

Вологі екваторіальні ліси – вічнозелені ліси, переважно в екваторіальному, рідше в субекваторіальному поясах на півночі Південної Америки, у Центральній Америці, у Західній Екваторіальній Африці, в Індо-Малайському регіоні.

Вологість повітря – вміст водяної пари в повітрі.

Всесвітній час — час Гринвіцького меридіану.

Вугільна промисловість — сукупність підприємств з видобування, збагачення та брикетування кам'яного та бурого вугілля.

                                                                       Г

Гавань — захищений від хвиль прибережний водний простір. Місце стоянки суден.

Газова промисловість – комплекс галузей гірничодобувної промисловості, що займаються видобутком, транспортуванням і переробкою газу.

Галерейні ліси – розташовані вузькими смугами уздовж рік, що течуть серед безлісних просторів у посушливих областях саван і пустель.

Галузь господарства — сукупність підприємств, які виробляють однорідну продукцію і різняться характером виконуваних функцій.

Гейзер – джерело, що періодично викидає фонтани гарячої води й пари

Генералізація картографічна – добір, узагальнення, виділення головних типових рис зображуваних об'єктів відповідно призначенню, масштабу, змісту карти, особливостям картографуючої території й самого об'єкта, ступеня їхньої вивченості.

Генетичні горизонти – взаємообумовлена грунтоутворюючим процесом послідовна система ґрунтових горизонтів, що розрізняються за морфологічними ознаками (фарбуванню, структурі, гранулометричному складу, додаванню, ступеню ущільнення, новотворам і включенням), складом й властивостями, характерна для різних умов ґрунтоутворення й ґрунтів, які формуються.

Герцинська складчастість – сукупність процесів інтенсивної складчастості, здіймання і могутнього кислого (гранітоїдного) магматизму палеозойських геосинкліналейv

Географічна довгота — величина дуги паралелі в градусах від початкового меридіана до заданого місця.

Географічнa карта – відбиває розміщення, властивості, зв'язки й динаміку природних, соціально-економічних, природно-техногенних геосистем й їхніх компонентів.

Географічна оболонка – оболонка Землі, що включає земну кору, гідросферу, нижню частину атмосфери, ґрунтовий покрив і всю біосферу.

Географічна широта — величина дуги меридіана в градусах від екватора до заданого місця.

Географічне положення – положення географічного об'єкта на поверхні Землі в рамках заданої системи координат і стосовно кожного розташованим за межами його данних, що мають прямий або непрямий вплив на даний об'єкт.

Географічне середовище – земне оточення людського суспільства, частина географічної оболонки, у тому або іншому ступені освоєна людиною й залучена в суспільне виробництво й соціально-культурну діяльність людства.

Географічний детермінізм – світоглядна концепція, що пояснює соціально-економічний розвиток народів і країн світу географічним фактором – географічним положенням, рельєфом, кліматом, водними, ґрунтово-рослинними й мінеральними ресурсами.

Географічний підхід – загальнонауковий метод, що сполучає при аналізі будь-якої території (малого ареалу й населеного пункту, району, країни, об'єднання країн, континенту, глобальної системи) дві вимоги: облік простору й комплексність – «від геології до ідеології», за Н. Н. Баранським.

Географічний поділ праці – історично сформована й мінлива в часі спеціалізація географічних таксонів різного рангу (міст, районів, держав й їхніх об'єднань) на тих або інших видах економічної діяльності.

Гегографічний поссібілізм – напрямок у географії, що виник на рубежі 19–20 століть як реакція на тверді положення географічного детермінізму у вигляді географічної інтерпретації філософської концепції про волю вибору між наявними можливостями.

Географічний пояс — найбільший (після географічної оболонки Землі) природний комплекс планети.

Географічні координати – широта й довгота, кутові величини, що визначають положення точки на земній кулі щодо екватора й початкового меридіана.

Географія – наука (точніше, система природних і суспільних наук), що вивчає функціонування й еволюцію географічної оболонки, взаємодію й розподіл у просторі її окремих частин і компонентів – з метою наукового обґрунтування територіальної організації суспільства, розміщення населення й виробництва, ефективного використання природних ресурсів, збереження середовища перебування людини, створення основ стратегії екологічно безпечного стійкого розвитку суспільства.

Географія грунтів – область ґрунтознавства, що вивчає загальні закономірності розподілу ґрунтів, а також ґрунтовий покрив окремих регіонів і планети в цілому (педосферу).

Географія культури — розділ соціальної географії, що вивчає територіальні особливості матеріальної та духовної культури.

Географія міграцій населення — розділ економічної та соціальної географії, який вивчає механічний рух (переміщення) населення.

Географія міст — розділ економічної та соціальної географії, що вивчає географію міських поселень.

Географія населення – галузь соціально-економічної географії, що вивчає закономірності й просторові особливості формування й розвитку сучасного складу населення й місць його перебування в різних історичних, соціокультурних, економічних і природних умовах.

Географія промисловості – галузь соціально-економічної географії, що вивчає територіальну структуру промислового виробництва, закономірності й просторові особливості розвитку промисловості в цілому, груп галузей, окремих галузей і виробництв – на локальному, районному, національному, міжнаціональному (регіональному) і глобальному рівнях.

Географія релігій — розділ соціальної географії, що вивчає розміщення різних релігій і релігійних сект залежно від соціально-географічних, етнічних і політичних чинників.

Географія світового господарства – галузь соціально-економічної географії, що вивчає сукупність взаємодіючих національних господарств країн світу, господарську діяльність великих регіонів, регіональних об'єднань і союзів, транснаціональних корпорацій, їхній розвиток у ході міжнародного поділу праці.

Географія сільського господарства – галузь соціально-економічної географії, що вивчає закономірності й особливості територіальної диференціації сільськогосподарського виробництва (природні й соціально-економічні фактори його розміщення, умови й специфіку розвитку в різних країнах і районах, типологію й сільськогосподарське районування різних територій, розміщення окремих галузей сільського господарства, взаємозв'язку з іншими компонентами аграрно-промислового комплексу).

Географія сфери послуг – галузь соціально-економічної географії, що вивчає закономірності й особливості розвитку територіальної структури третинного сектора економіки – невиробничої сфери, або сфери послуг, – у різних країнах і регіонах, у різних природних, соціально-економічних і демографічних умовах, при різних формах розселення і як компонент соціальної інфраструктури.

Географія транспорту – галузь соціально-економічної географії, що вивчає територіальну структуру транспорту, закономірності й особливості його розміщення, ступінь транспортної забезпеченості територій.

Географія трудових ресурсів — розділ географії населення, що вивчає розміщення, вікову і освітню структуру працездатного населення, його кваліфікацію тощо.

Геодезичні пристрої – механічні, оптико-механічні, електронні й радіоелектронні прилади, використовуються для виміру на місцевості довжин ліній, кутів і висот (перевищень).

Геодезія – наука, що вивчає форму, розміри й гравітаційне поле Землі, а також технічні засоби й методи вимірів на місцевості.

Геоекологічна ситуація — стан забруднення навколишнього природного середовища.

Геоекологія — наукова дисципліна, що досліджує просторову взаємодію людини з навколиннім середовищем.

Геозображення – будь-яка просторово-часова, масштабна, генералізована модель земних (планетних) об'єктів або процесів, представлена в іконічній (образної) формі

Геоіконіка – наукова дисципліна, що розробляє загальну теорію геозображень, методи їхнього аналізу, перетворення й використання в науковій і практичній діяльності.

Геоінформаційне картографування – особливий напрямок картографії й геоінформатики, суть якого - автоматизоване створення й використання карт на основі географічної інформаційної системи, баз даних і баз знань (географічних, екологічних й інших).

Геокриологія (мерзлотоведення) – наука про мерзлі ґрунти й гірські породи, процесах їхнього утворення, історії розвитку й умовах існування, а також явищах, пов'язаних із процесами промерзання, відтавання й перетворення мерзлих товщ.

Геологічні опади – продукти геологічних процесів, що відкладаються на поверхні Землі – в континентальних умовах або на дні водних басейнів. Формуються в результаті осідання уламкового матеріалу, випадання з розчинів різних речовин, накопичення продуктів життєдіяльності організмів, тваринних і рослинних залишків.

Геологія – система наук про історію розвитку Землі й про її внутрішню будову.

Геоморфологічна карта – характеризує рельєф земної поверхні (суші й дна океанів) з погляду його зовнішнього вигляду (морфології й морфометрії), генезису, віку, історії розвитку й сучасних рельєфоутворюючих процесів.

Геоморфологія – наука про рельєф земної поверхні (суші, дна океанів і морів).

Геополітичне положення (ГПП) країни — це місце країни на політичній карті світу відносно до центрів економічного та політичного впливу.

Геосфери – концентричні кулі (внутрішні і зовнішні оболонки), на які розділяється речовина Землі.

Геотектоніка (тектоніка) – галузь геології, що вивчає структуру, рух і розвиток твердої оболонки Землі – літосфери, що складається із земної кори й верхньої мантії.

Геотектонічні цикли - послідовні зміни земної кори й рельєфу, що повторюються в середньому за 176 млн років.

Геотермальна електростанція – теплова електростанція, яка використовує теплову енергію термальних вод Землі для вироблення електроенергії і теплопостачання.

Геофізика (фізика Землі) – комплекс наук, що вивчають фізичні властивості Землі в цілому й фізичні процеси, що відбуваються в її оболонках.

Геофізичні методи – дослідження земної кори, використовуються в геофізиці.

Гирло річки — місце, де річка впадає в океан, море, озеро чи іншу річку.

Гігрометр — прилад для визначення вмісту водяної пари у повітрі.

Гідросфера — водна оболонка Землі, до складу якої входять океани і моря, материкові води, в тому числі і льодовики.

Гідроаккумулююча електростанція (ГАЕС) – гідроелектростанція, яка перекачуванням води з нижнього басейну у верхній накопичує (акумулює) надмірну енергію, що виробляється іншими електростанціями, коли попит на електроенергію малий (наприклад, вночі).

Гідроелектрична станція (гідроелектростанція, ГЕС) – електростанція, що виробляє електричну енергію в результаті перетворення енергії водного потоку.

Гідрологічна станція: 1) установа по вивченню гідрологічного режиму водних об'єктів на певній території і по оперативному обслуговуванню запитів на гідрологічну інформацію; 2) місце з певними координатами у водоймищі, де проводяться гідрологічні нагляди.

Гілея ("ліс") — вологі ліси у приекваторіальних районах. Характеризується багатим видовим складом, багатоярусністю.

Гіпоцентр — область в надрах Землі, де виникає землетрус.

Гірничодобувна промисловість – комплекс галузей, що займаються здобутком і збагаченням корисних копалин.

Гірська країна – обширна територія, зайнята горами, має певні межі і географічну назву

Гірська система – гори (або їх більша частина), з'єднані територіально, що мають загальну причину походження, і володіють морфологічною єдністю.

Гірський вузол – область перетину або стику двох або більшого числа гірських хребтів.

Гірський пояс – декілька гірських систем, витягнутих в суцільну або переривисту, але все таки єдину смугу, що протягується через більшу частину континенту або через декілька континентів на багато тисяч або навіть десятки тисяч кілометрів.

Гірський хребет – велика позитивна форма гірського рельєфу, довжина якої у декілька разів перевищує ширину.

Гірські льодовики – наземні льодовики, що залягають в горах. Їх форма залежить від навколишнього рельєфу, а рух визначається нахилом поверхні.

Гіпоцентер землетрусу - місце зародження землетрусу.

Глобальний — а) взятий в цілому, загальний; б) поширений на всю земну кулю.

Глобальні проблеми — називають такі, що, по-перше, стосуються всього людства, всіх країн, народів і соціальних верств; по-друге, призводять до значних економічних і соціальних втрат, а у випадку їх загострення можуть загрожувати існуванню людської цивілізації; по-третє, вимагають для розв'язання співпраці в загальнопланетарному масштабі, спільних дій урядів та народів.

Глобус — модель земної кулі з контурами суходолу й водних просторів.

Горизонт — частина земної поверхні, яку ми бачимо навколо себе на рівній відкритій місцевості.

Горизонталі — лінії на планах місцевості та географічних картах, що з'єднують точки земної поверхні, які лежать на одній висоті над рівнем моря.

Грабен ("рів") — витягнута ділянка земної кори, опущена внаслідок тектонічних рухів стосовно оточуючої території по розломах.

Градусна сітка — сітка на географічній карті чи на глобусі, що утворюється від пересічення меридіанів з паралелями.

Грунт — поверхневий шар земної кори, сформований внаслідок взаємодії природних компонентів (повітря, води, організмів тощо), якому властива родючість.

Грунтові ресурси — різноманітні грунти, які можуть бути використані або використовуються у землеробстві.

Грунтоутворення — складний і тривалий процес перетворення верхнього шару гірської породи на грунт під впливом природних чинників. У цьому процесі беруть участь усі компоненти природи.

Гумус (перегній) — органічна, звичайно темного кольору, частина верхнього шару ґрунту, що утворюється внаслідок складних хімічних процесів.

Густота населення — відношення кількості постійного населення до одиниці площі. Визначається кількістю чоловік на 1 кв. км.

                                                                 Д

Дайка – пластиноподібне вертикальне (або субвертикальне) геологічне тіло, обмежене паралельними площинами і заповнене породою. По суті дайка є тріщиною, яка була заповнена магматичним розплавом.

Делімітація кордонів — визначення спільними комісіями зацікавлених країн загального напряму і проходження державного кордону.

Дельта – складна форма рельєфу, що формується в зоні взаємодії суші і моря, в гирлі річок, в місці їх впадання в морський або озерний мілководий басейн.

Демаркація кордонів — визначення лінії державного кордону на місцевості установленням спеціальних прикордонних знаків (стовпів). Демаркація проводиться після делімітації кордонів.

Демогеографія – напрямок наукових досліджень на стику географії населення й демографії в складі соціально-економічної географії; вивчає історично сформовані на певній території відносини між демографічними процесами й соціально-економічними умовами.

Демографічна криза — глибоке порушення відтворення населення, що загрожує його існуванню.

Демографічна політика — система адміністративних, економічних, пропагандистських й інших заходів, спрямованих на процес відтворення населення.

Демографічний вибух — різке збільшення кількості населення.

Демографія — наука про закономірності відтворення населення.

Демпінгові ціни — ціни, нижчі за собівартість виробництва товару.

Денудація – сукупність процесів руйнування, зносу й переносу уламків гірських порід, підготовлених вивітрюванням.

Депопуляція населення — зменшення кількості населення певної території, її вилюднення.

Депресивний район - економічний район, основні показники якого (валовий регіональний продукт, дохід на душу населення, соціальні витрати) помітно нижчі за середні показники по країні, а рівень безробіття вищий.

Депресія — затяжне погіршення (скорочення обсягів) господарської діяльності.

Дефляція – руйнування гірських порід і грунтів під впливом вітру (їх видування, розвівання), яке супроводжується перенесенням твердих часток (інколи на значні відстані) і їх обточуванням.

«Дешеві» прапори («зручні» прапори) – прапори на морських суднах, зареєстрованих в суднових реєстрах країн, в яких низькі державні податки на утримання кораблів і екіпажу, полегшені і спрощені правила реєстрації і експлуатації суден, понижений контроль за вантажами, що перевозяться.

Дешифрування знімків – метод дослідження територій, акваторій, атмосферних явищ по їхніх зображеннях на аеро-, космічних, підводних знімках, фотосхемах, фотопланах.

Джунглі – густі зарості дерев, чагарників, високих грубостебельних злаків (бамбук) і непрохідні густі ліси й чагарники, перевиті дерев'янистими ліанами.

Діаспора – значна частина етносу або групи етносів, що розселилася в результаті міграції поза країною або територією свого походження.

Діброви (дубняки, дубові ліси) – вид літньозелених (рідше вічнозелених) широколистяних лісів, у яких основною деревною породою є дуб.

Добувна промисловість – група галузей, що здійснюють видобуток і первинну переробку (збагачення) корисних копалини.

Довкілля — середовище життя і трудової діяльності населення.

Док — 1) портова споруда для ремонту суден; 2) деревообробний комбінат.

Долина – від’ємна, лінійно витягнута форма рельєфу, замкнута у верхів'ях і відкрита внизу, має загальний ухил зверху вниз. Зазвичай обмежена крутими бортами, часто з серією ступінчасто розташованих терас.

Долина річкова — витягнуте в довжину звивисте заглиблення земної поверхні, по якому тече річка.

Домініон – держава у складі Британської імперії, що визнавала главою англійського короля (королеву) (на місцях монарха представляли генерал-губернатори). Термін застосовувався з 1867 р. відносно частин Британської імперії, які мали самостійне управління. В даний час вважається застарілим і замінений поняттям «Держава у складі Британської Співдружності».

Дощ – рідкі опади, що випадають із хмар у вигляді крапель діаметром 0,5 мм і більше.

Дрейфуючі льоди – плавучі льоди в океанах, морях, озерах і водосховищах, що знаходяться в дрейфі або тимчасово зупинилися, але не примерзли до нерухомого льоду.

Дренаж — штучний стік вод для осушення.

Дюна – піщані горби чи пасма, які утворюються на берегах морів, озер та річок під дією вітрів.

                                                                   Е

Екватор – велике коло земної кулі, лінія розтину земної поверхні площиною, що проходить через центр Землі й перпендикулярної до осі її обертання.

Екваторіальне повітря – повітряні маси, що формуються в області екватора або течуть від екватора.

Екваторіальний пояс – розташований по обидві сторони від екватора, від 5–8° пн. ш. до 4–11° пд.ш., обмежений субекваторіальними поясами.

Екзогенні процеси – фізичні й хімічні процеси, що відбуваються на земній поверхні або в самих верхніх шарах земної кори під впливом води й повітря, снігу й льоду, сонячного випромінювання або в результаті діяльності живих організмів.

Екзосфера – зовнішній, найбільш розріджений шар атмосфери від верхньої границі термопаузи й вище.

Екологічна експертиза – державна або суспільна експертиза планованої господарської діяльності.

Екологічна карта (геоекологічна карта) – відбиває взаємодію живих організмів (у тому числі людей) із середовищем; у більш широкому змісті – взаємодія соціально-економічних і природних геосистем.

Екологічна криза — погіршення екологічної ситуації антропогенним впливом, що загрожує існуванню людини і нормальному розвитку країни чи її регіонів.

Екологічна політика — комплекс заходів, спрямованих на збереження чи поліпшення екологічної ситуації.

Екологічні проблеми — проблеми, що виникли у зв'язку з втручанням людини в природні процеси і призводять до порушення рівноваги природних комплексів.

Екологічні умови – сукупність середовищеутворюючих умов, що забезпечують екологічну рівновагу в біосфері.

Екологія – 1) наука про взаємини організмів й їхніх співтовариств із навколишнім середовищем (біологічний підхід).

2) Дослідження різноманітних геосистем як систем екологічних (екосистем), тобто складаються з ядра і його оточення, середовища (географічний підхід).

3) Вивчення взаємодії об'єкта й середовища, у якій він функціонує або розвивається (загальнонауковий, системний підхід).

Економіка (господарство) — найважливіша сфера суспільного життя, у якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності.

Економіко-географічне положення – географічне положення будь-якого суб'єкта господарської діяльності або таксона просторової ієрархії (населеного пункту, району, країни й інших) стосовно поза його розташованих данностей, що мають економічне значення для його виникнення й розвитку.

Економічна географія – галузь соціально-економічної географії; вивчає територіальну організацію виробництва, просторові процеси й форми організації життя людей насамперед з погляду ефективності самого виробництва.

Економічна інтеграція — процес переплетення національних економік і проведення узгодженої міждержавної економічної політики.

Економічні системи — форми організації господарського життя суспільства, які розрізняються за способами вирішення головних економічних проблем (що? як? для кого вироблені?) і типом власності на найважливіші види ресурсів.

Економічний район – територіальна економічно цілісна частина народного господарства, для якої характерні галузева спеціалізація, єдність виробничої інфраструктури (енергетика й транспорт), стійкість внутрішньорайонних зв'язків, що перевищують за інтенсивністю міжрайонні; важлива ланка в територіальній організації суспільства й географічному поділі праці.

Економічно активне населення — частина населення, яка безпосередньо зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить дохід.

Експорт — вивезення товарів з країни, надання іноземному партнерові послуг виробничого і споживчого характеру.

Електроенергетика – галузь енергетики, що в останні 50 років стала однією з найважливіших і найбільш успішно розвиненою галуззю промисловості.

Електроенергетична система – об'єднання електростанцій, зв'язаних лініями електропередачі (ЛЕП) і спільно живильних споживачів електроенергії.

Електронна промисловість – одна з новітніх і провідних галузей сучасної індустрії.

Електростанція (електрична станція) – підприємство, що робить електричну, а в окремих випадках і теплову (теплоелектроцентраль – ТЕЦ) енергію.

Електротехнічна промисловість – галузь машинобудування, що випускає устаткування для виробництва електроенергії, передачі її споживачам і перетворення в інші види енергії (механічну, теплову й іншу).

Ендеміки ("місцеві") — види рослин і тварин, характерні виключно для конкретної території.

Енергоємність — кількість електроенергії, яка витрачається на виробництво одиниці продукції.

Епіцентр — місце на земній поверхні, розташоване над вогнищем землетрусу, де його сила максимальна. Район найбільших руйнувань.

Ерозія — процес руйнування грунтів і гірських порід під дією постійних і тимчасових водотоків, а також вітру.

Еродовані землі — землі, що зазнали вітрової, водної або інших видів ерозії.

Етнографія (народознавство) — наука, що вивчає побутові та культурні особливості народів та інших етнічних спільностей людей.

Етнос — групи людей, що проживають впродовж тривалого часу на певній території, характеризуються спільністю мови, культури, менталітету, антропологічних ознак. Його представляють нації, народності, племена.

Ефективність економічна — показник економії суспільної праці в результаті застосування певних заходів; ступінь віддачі виробництва машин, апаратів.

                                                                   Ж

Жерло вулкана — канал, який з'єднує вогнище вулкана з поверхнею Землі.

Жила – пластиновидне геологічне тіло, утворене в результаті заповнення трещіною порожнини жильною породою або метасоматичного заміщення гірських порід уздовж тріщин мінеральними речовинами.

Жовтоземи – найбільшвологі грунти екваторіального поясу, утворюються на корі вивітрювання осадових порід.

Жолоб глибоководний (жолоб океанічний) – вузький, замкнутий і глибокий прогин океанського дна.

                                                                           З

Забруднення антропогенне — привнесення в навколишнє середовище не характерних для цього фізичних, хімічних або біологічних речовин внаслідок господарської діяльності людини.

Забруднення навколишнього середовища – надходження й нагромадження в навколишньому середовищі різних речовин і сполук у концентраціях, що перевищують природний (фоновий) рівень.

Заводнення – забезпечення безводих і маловодних районів водою, необхідною для побутових і господарських (наприклад, заводнення пасовищ) цілей.

Загальна площа держави — поверхня суходолу разом з внутрішніми водами, що знаходяться у межах державного кордону.

Зайнятість — суспільно корисна діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка, як правило, приносить їм заробіток.

Зайнятість населення — розподіл економічно активного населення за сферами діяльності, ступінь задоволення його потреб у праці й забезпечення робочими місцями.

Заказники (державні природні заказники) – території (акваторії), що мають особливе значення для збереження або відновлення природних комплексів або їхніх компонентів і підтримки екологічного балансу регіону.

Залежані землі (поклад) – рілля, необроблювана тривалий (20–25 років і більше) період.

Залізничний транспорт – здійснює переміщення (перевезення) вантажів і людей поїздами (складами з вагонів) по рейкових дорогах з використанням парової, тепловоза або електричної тяги. Включає лінійну (лінії і дороги) і вузлову інфраструктуру (вузли, станції, роз'їзди, платформи), пересувний склад (вантажні і пасажирські вагони, локомотиви – електровози, тепловози, паровози) і ремонтні підприємства.

Залізничний вузол – місце (транспортний центр), де сходяться декілька залізничних ліній (магістралей) і куди прибуває або звідки вирушає велика кількість вантажів або пасажирів або там відбувається пересадка великої кількості пасажирів як на залізничний, так і на інші види транспорту. Пункти, де об'єм перевалюваних вантажів або пересідаючих пасажирів незначний, є рядовими залізничними пунктами (станціями, роз'їздами, платформами, зупинними пунктами) і до вузлів не відносяться.

Залізні руди – природні мінеральні утворення, використовувані для промислового виробництва заліза (чавуну і сталі).

Заліснення – відновлення або створення нових лісових масивів шляхом посадки саджанців, посіву насіння, а також сприяння природному відновленню лісу.

Зандри (зандрові рівнини) – рівнинні поверхні у кінцях і на окраїнах льодовиків, покриті піщаними продуктами перемивання й перевідкладення морени.

Заплава — частина річкової долини, що заливається водою під час повені чи паводка.

Заповідники (державні природні заповідники) – природоохоронні, науково-дослідні й еколого-просвітительські установи, створені з метою вивчення природного ходу природних процесів й явищ, збереження генетичного фонду рослинного й тваринного світу, окремих видів і співтовариств рослин і тваринних, типових й унікальних екологічних систем.

Засолені грунти – містять легкорозчинні солі (карбонати, хлориди, сульфіти) у кількостях, токсичних для сільськогосподарських рослин (0,25 % і більше).

Засуха – тривала і значна недостатність опадів, частіше при підвищеній температурі й зниженій вологості повітря.

Затока — частина океану, моря, озера, що глибоко вдається у суходіл.

Затоплення – заповнення знижень і ділянок річкових долин у результаті підйому рівня в ріках, водоймах або підземних водах.

Західні повітряні течії (західний перенос) – що переважає перенос повітря із заходу на схід у тропосфері й стратосфері помірних широт, а також у верхній тропосфері й стратосфері тропічних і полярних широт.

Збагачення — поліпшення якостей корисних копалин (переважно очищення від непотрібних домішок).

Зволоження території – співвідношення між кількістю опадів, що випадають, і випаровуваністю (або температурою повітря, оскільки випаровуваність добре корелює з останньою).

Зв'язок - передача і прийом повідомлень (інформації) за допомогою технічних засобів.

Земельні ресурси — всі землі, які можна використовувати в господарстві та для розселення людини.

Згінно-нагінні явища - спади і підйоми рівня води біля берегів водоймища (морити, озера, водосховища), викликані течіями, що утворюються під дією вітру.

Землеволодіння — володіння землею на певних правових засадах.

Землевпорядкування — система заходів регулювання земельних відносин, пов'язаних з володінням і користуванням землею.

Землекористування — система заходів, пов'язаних з регулюванням земельних відносин, володінням і користуванням землею. Центральним тут є питання власності на землю.

Землетрус — коливання земної поверхні і підземні поштовхи, які виникають внаслідок раптових зміщень та розривів у глибині земної кори або у верхній частині мантії.

Земна кора – верхня оболонка «твердої» Землі, нижню границю якої представляє поверхня Мохоровичича (границя поділу між земною корою й мантією Землі).

Зернове господарство – вирощування зернових культур для одержання зерна; найважливіша галузь рослинництва.

Знаки зодіаку — 12 сузір'їв, по яких проходить річний шлях видимого руху Сонця серед зірок.

Зовнішньоекономічні зв'язки країни — взаємообмін з країнаи світу продукцією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці.

Золоті руди – природні мінеральні утворення, з яких промисловими методами витягають золото.

Зональність (зональність фізико-географічна) – зміна природних умов від полюсів до екватора, обумовлена широтними розходженнями в надходженні на поверхню Землі сонячної радіації.

Зоогеографічна карта – показує розміщення тварин, їхня чисельність, міграції, зв'язки із середовищем перебування на суші, у водному середовищі й атмосфері.

Зоря — розпечене небесне тіло, що випромінює світло. Складається з сильно нагрітих газів.

                                                                            І

Ізотерма — лінія на карті, що з'єднує місця з однаковою температурою.

Імпорт — ввіз товарів або капіталів будь-якою країною з-за кордону.

Інвестиції (інвестування) — довгострокове вкладення коштів (капіталу) у певні галузі економіки (переважно за межами своєї країни).

Індекси — цифри-показники, що фіксують зміни певного явища (наприклад, випуску продукції, цін тощо).

Інновація — формування більш досконалих засобів і організаційних форм виробництва, нових технологій.

Інтеграція — об'єднання в ціле будь-яких окремих частин.

Інтенсивний — продуктивний. Інтенсифікація — розвиток виробництва, що грунтується на раціональному використані ресурсів, на базі науково-технічного прогресу, при зростанні вкладів коштів і праці для підвищення його продуктивності.

Іригація — зрошення полів.

Історична географія — галузь історико-географічних знань, яка досліджує особливості формування території, населення, господарства і регіонів держави в різні історичні періоди.

Інфраструктура — комплекс галузей народного господарства (сфери матеріального і нематеріального виробництва), які обслуговують промисловість і сільське господарство.

Історико-географічний регіон — сукупність країн, що характеризується спільністю природних умов, фізико- та економіко географічного положення, господарської діяльності, історії і культури народів, близкістю рівня соціально-економічного розвитку.

Імперія — держава, що складається з головної держави — метрополії та колоній, які були нею завойовані. Верховні органи влади є лише у метрополії.

Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) — використовується для класифікації країн за рівнем розвитку, який акумулює три складові: тривалість життя, рівень освіти та скорегований відносно купівельної спроможності реальний ВВП на душу населення.

                                                               К

Каботаж — судноплавство між портами однієї країни (великий каботаж — між портами різних морів, малий каботаж — між портами одного моря).

Кайнозой – одна із груп шарів земної кори (кайнозойська ератема) і відповідна їй кайнозойська ера геологічної історії Землі.

Калійні солі – легко розчинні у воді природні хімічні сполуки – хлоридні й сульфатні.

Кальдера — заглиблення на вершині вулкана, здебішого круглої або овальної форми з крутими схилами.

Кампос – низькоросле рідколісся або саванновидна рослинність Бразильського нагір'я. 

Канали — споруди, що являють собою штучно викопані річища для води.

Каньйон – вузька і глибока річкова долина з прямовисними або ступінчастими скелястими бортами, дно цілком зайняте руслом річки або тимчасовим водотоком.

Капітальні вкладення — витрати на нове будівництво, реконструкцію, розширення, технічне і технологічне переоснащення господарських об'єктів.

Карст – явища і процеси, що виникають в гірських породах, що розчиняються природними водами.

Карта – математично визначене, зменшене й генералызоване зображення (модель) поверхні Землі, іншого небесного тіла або космічного простору, що показує розташовані або спроектовані на них об'єкти в прийнятій системі умовних знаків.

Карта багатолітньї мерзлоти – карта поширення, температурного режиму й потужності шаруючи багатолітньомерзлих порід.

Карта грунтів – відбиває поширення ґрунтів, їхній генезис, умови ґрунтоутворення й фізико-геохімічні властивості.

Карта енергетики – карта паливно-енергетичного комплексу як галузі господарства.

Карта забруднення навколишнього середовища – еколого-географічна карта, що характеризує привнесення й нагромадження в природному або антропогенному середовищі фізичних, хімічних, біологічних речовин у концентраціях, що перевищують природні (фонові) значення й несприятливо, що впливають на здоров'я людей, фауну, флору й інші компоненти середовища.

Карта льодового стану – відбиває форми плавучого льоду в морях і на озерах (припайних льодів, плаваючих крижин, айсбергів, льодових полів й інше).

Карта корисних копалин – відбиває розміщення, умови утворення й запаси родовищ корисних копалин.

Карта населення – відбиває географічні й соціально-економічні характеристики населення, його розселення й взаємодію з навколишнім середовищем.

Карта охорони природи – відбиває систему заходів щодо збереження й відновлення природного стану природного середовища, по впровадженню систем раціонального природокористування й ресурсозбереження.

Карта природних зон – показує поширення (границі) широтних географічних зон і підзон, які характеризуються загальним температурним режимом, атмосферною циркуляцією, зволоженням, типами рослинності й ґрунтів, тваринним світом й іншими особливостями ландшафту.

Карта природніх ресурсів – відбиває умови й компоненти природного середовища, які використовуються у виробництві для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства.

Карта промисловості – відбиває розміщення промислового виробництва, фактори й умови його розвитку, взаємодія з навколишнім середовищем.

Карта рослинності – відбиває структуру, просторово-часову динаміку рослинного покриву, його типологічні підрозділи (асоціації, групи асоціацій, формації), а також взаємодію з навколишнім середовищем й екологічний стан.

Карта сільського господарства – відбиває розміщення сільськогосподарського виробництва, умови й фактори його розвитку, взаємодію з навколишнім середовищем.

Карта транспорту – показує мережа шляхів сполучення, їхній стан, розвиток і технічне оснащення, інтенсивність вантажних і пасажирських перевезень.

Картограма – картографічний спосіб зображення, який застосовується для показу відносних статистичних даних за одиницями адміністративно-територіального поділу, а також карта, складена цим способом.

Картографічна проекція – математично визначене відображення поверхні земної кулі, еліпсоїда (або глобуса) на площину карти.

Картографічний метод дослідження – метод наукового пізнання, заснований на використанні карт як моделей досліджуваного об'єкта й проміжної ланки між об'єктом і дослідником.

Картографічні способи зображення – системи умовних позначок, які застосовують для передачі об'єктів й явищ, що розрізняються характером просторової локалізації.

Клімат — це багаторічний режим погоди, характерний для будь-якої місцевості.

Кліматичний пояс — широтна смуга, що має відносно однорідний клімат.

Кліматичні ресурси — це невичерпні природні ресурси, які включають сонячну енергію, вологу й енергію вітру.

Кліматологічний фронт — зона взаємодії двох зональних типів повітряних мас.

Коефіцієнт зволоження — це відношення річної кількості опадів О до випаровування U. Позначається буквою К.  Використовується для визначення забезпеченості території вологою.

Комбінат — близьке зосередження технологічно відокремлених підприємств, об'єднаних спільністю виробництва кінцвого продукту.

Комети — малі небесні тіла, що складаються з яскравої голови та хвоста. Розміри їх величезні, а маси малі. Комети рухаються за своїми орбітами.

Комплексність — багатосторонність, взаємопов'язаність частин певного цілого.

Конфедерація — союз незалежних держав, тимчасове державно-територіальне утворення. Центральна влада конфедерації координує діяльність держав, які входять до її складу, у сфері зовнішньої політики, оборони, економічної політики тощо.

Концентрат — продукт, який дістали у результаті збагачення корисної речовини (наприклад, рудний концентрат тощо).

Кооперування в промисловості — співробітництво, виробничі зв'язки, спрямовані на спільне виробництво певного продукту; підприємства при цьому збурігають господарську незалежність.

Країна — територія, яка становить єдність з погляду історії, нації, культури.

Країна походження — країна, в якій товар було повністю вироблено чи достатньо перероблено.

Країна призначення — країна, визначена на час відвантаження товару як кінцева країна його призначення.

Кратер — чашоподібне або лійкоподібне заглиблення на вершині або на схилі вулкана, з якого викидаються гази, вулканічний попіл, каміння, виливається на поверхню лава.

Крік — тимчасовий водотік або пересихаюча річка в Австралії.

Кругообіг речовини та енергії — багаторазове повторювання процесів перетворення і переміщення речовини та енергії в географічній оболонці.

                                                       Л

Лава – розпечена рідка або дуже грузла, переважно селікатна маса, що виливається на поверхні вулканів. 

Лагуна – мілковода частина океану або моря, відокремлена вузькою смугою суші (баром, косою, кораловим рифом). З'єднується одним або декількома протоками.

Лаколіт – форма залягання інтрузивних тіл (частіше напівглибинних, або гіпабісальних, рідше глибинних, або абісальних).

Ландшафт – географічне, фундаментальне поняття комплексної фізичної географії.

Ландшафтоведення – наука, що вивчає ландшафти як структурні частини географічної оболонки Землі; галузь фізичної географії.

Ландшафтна карта – карта розміщення й структури природних і антропогенно змінених територіальних (і субаквальних) геосистем.

Латифундії – великі поміщицькі маєтки, на яких заснована система землеволодіння у ряді країн.

Легка промисловість – сукупність галузей промисловості, що постачають населення товарами широкого вжитку: тканинами, одягом, взуттям та іншим.

Легуючі метали — метали, що поліпшують задані властивості металів і сплавів (нікель, хром, титан тощо).

Лиман — затока, яка утворилася при затопленні морем гирла рівнинної річки внаслідок відносного опускання прибережних частин суходолу. Лиман може бути відкритим у море або відокремленим від нього піщаною косою (закритим).

Лід – тверда фаза води, мономінеральна гірська порода.

Лісова і деревообробна промисловість — комплекс галузей промисловості, які здійснюють заготівлю, комплексну механічну і хімічну обробку і переробку деревини.

Лісовиробничий комплекс — сукупність галузей, що спеціалізуються на заготівлі та переробці деревини, виробництві меблів і напівфабрикатів, рідних видів паперу, картону, штучного волокна, целюлози.

Лісові ресурси – вид поновлюваних природних ресурсів. Включають стовбурні запаси лісу, різноманітну побічну продукцію - технічну, мисливську,  промислову, харчову, лікарські рослини.

Лісовпрядкування — заходи, що включають визначення кордонів лісу, його поділ на ділянки лісонасаджень, лісовідновлення і лісокористування, групи, категорії захисту (захисні, водоохоронні, протиерозійні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі тощо).

Лісорозведення — створення насаджень на нових землях.

Літосфера — верхня тверда оболонка Землі, що охоплює земну кору і верхню частину мантії до шару астеносфери.

Літосферні плити — великі блоки літосфери, розділені глибокими розколинами, що повільно переміщуються по астеносфері.

Льодова пустеля (арктична пустеля) – переважаючий ландшафт самої північної (арктичної) природної зони суші.

Льодовий затор - багатошарове скупчення крижин в руслі, затрудняючи живий перетин і що викликає підйом рівня води на заторній ділянці річки.

Льодовик — великі льодові маси, що сповзають схилами гір або гірськими долинами. Льодові маси утворюються із снігу, що накопичується в горах, поступово ущільнюється і переходить у лід. Розрізняють льодовики покривні (о. Гренландія, Антарктида) та гірські (в горах вище снігової лінії).

Льодовиковий період - відносно тривалий етап геологічної історії Землі, протягом якого багато разів чергували дуже холодні відрізки часу, коли виникали великі материкові заледеніння, і відрізки часу з більш теплим кліматом, коли значна частина материкових льодів танула.

Льодовиковий щит — випуклий куполоподібний льодовик, що характеризується значною площею та потужністю (більше 1 км).

Льодостав — період нерухомого льодового покриву на річці.

Людність населеного пункту — кількість жителів насленого пункту.

Людські раси — історично сформовані групи людей, пов'язані єдністю походження, що відбивається в загальних спадкових морфологічних і фізіологічних ознаках.

                                                                    М

Магма – розплавлена маса складного складу, що формується в глибинних зонах Землі.

Магматизм – процес утворення магми, її подальшого розвитку, переміщення, взаємодії із твердими гірськими породами й застигання; наслідок прояву глибинної активності Землі; тісно пов'язаний з її еволюцією, тепловою історією, тектонічним розвитком.

Магматичні гірські породи – утворюються при застиганні й кристалізації гарячого силікатного розплаву земної кори (магми).

Магнітне поле Землі ́(магнітосфера) – охоплює всі оболонки Землі й навколопланетний простір.

Мангри – вічнозелені листяні ліси, поширені в припливно-відпливній смузі морських узбережжь у тропічних і екваторіальних широтах, а також у зонах з помірним кліматом, там, де цьому сприяють теплі течії.

Мантія – геосфера Землі, розташована між земною корою і ядром.

Масштаб карти – ступінь зменшення об'єктів на карті щодо їхніх розмірів на земній поверхні.

Материк (континент) – великий масив земної кори, велика частина якого виступає над рівнем Світового океану у вигляді суші, а периферична частина занурена під рівень океану.

Матеріаломісткість — показник витрат матеріальних ресурсів на виробництво якоїсь продукції. Виражається в натуральних одиницях витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, необхідних для виготовлення одиниці продукції.

Машинобудування – одна з найважливіших галузей обробної промисловості. Саме ця галузь відбиває рівень науково-технічного прогресу й обороноздатності країни, визначає розвиток інших галузей господарства.

Мегаполіс – найбільш велика й складна форма розселення, що утворюється шляхом зрощення декількох міських агломерацій у результаті подальшої концентрації виробництва й населення переважно уздовж транспортних коридорів.

Межень — період найнижчого рівня води в річці.

Меліорація — це система заходів, спрямованих на підвищення родючості грунту та боротьбу з несприятливими водними і повітряними режимами (ерозією, вимиванням тощо).

Меляса — відхід цукробурякового виробництва. Темна, тягуча солодкувата маса з особливим запахом; кормова патока.

Меридіани — умовні лінії на глобусі і карті, що проведені від полюса до полюса, які показують напрям "південь — північ".

Металургія — сукупність галузей промисловості, що спеціалізуються на видобутку, збагаченні, переробці руд чорних та кольорових металів.

Метаморфізм — процес зміни гірських порід під впливом високих температур і тиску в надрах Землі.

Метеори — невеликі небесні тіла, величиною з шпилькову голівку, що світяться в променях Сонця на нічному небозводі.

Метеорити — кам'яні, залізні і залізокам'яні небесні тіла, що падають на Землю з космічного простору.

Меценат — 1) Римський політичний діяч I ст. до н.е., який уславився покровительством поетам та художникам. 2) Переносно — багатий покровитель наук і мистецтв.

Міграції населення — переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною місця проживання назавжди або на досить тривалий період.

Міжнародна організація — неурядове об'єднання держав або національних товариств, які діють для досягнення певних спільних цілей (політичних, економічних, науково-технічних тощо).

Міжнародний географічний поділ праці — форма поділу праці, що виражається у спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продуктів або послуг, якими вони обмінюються.

Міжнародні економічні зв'язки — система господарських зв'язків між національними економіками, що здійснюється на основі міжнародного поділу праці.

Міжпластові води — води, що лежать у водоносних шарах, розташованих між двома водонепроникними шарами.

Мінеральні ресурси — сукупність різноманітних корисних копалин.

Мінерально-сировинні ресурси — сукупність розвіданих запасів корисних копалин, які використовуються або можуть бути використовуватися в господарській діяльності.

Міста-спальні — приміські селища і невеликі міста, де проживає населення, зайняте у великому місті.

Міста-супутники — міські поселення, розміщені поблизу великого міста.

Місцевий час — сонячний час на конкретному меридіані.

Міська агломерація — сукупність міських населених пунктів.

Мова — система членороздільних звуків, яка виникла в людському суспільстві, постійно розвивається, призначена для цілей комунікації і здатна відбити всю сукупність знань і уявлень про світ.

Моніторинг — ("монітор" — той, що нагадує, попереджає) — система спостереження й оцінки стану природного серидовища з метою забезпечення його охорони й раціонального використання природних ресурсів.

Море — частина океану, більш чи менш відділена від нього суходолом. Моря бувають окраїнні і внутрішні.

Морський пором — вид транспорту, призначений для перевезення залізничних ешелонів, автомобільного транспорту і людей через море або протоку.

Мусони ("пора року") — сезонні вітри, які дмуть взимку з суходолу на море, влітку — з моря на суходіл.

                                                                          Н

Навколишнє середовище — цілісна система взаємопов'язаних природних і антропогенних об'єктів і явищ, у якій відбуваються праця, побут і відпочинок людей.

Напівфабрикат — виріб, який має проходити подальшу обробку

Науково-виробничий територіальний комплекс (НВТК) – комбінація на певній території науково-дослідних, дослідно-конструкторських і промислових установ і підприємств, які тісно пов'язані спільними розробками, випробуваннями й виробництвом наукомісткої продукції.

Науково-технічна революція (НТР) — корінний якісний переворот у продуктивних силах людства, спричинений перетворенням науки та безпосередню продуктивну силу суспільства.

Науково-технічний прогрес (НТП) — єдиний, взаємозумовлений поступальний розвиток науки і техніки; основа соціального прогресу.

Наукоємність — значна частка витрат на науково-дослідницькі роботи в собівартості виробництва.

Нафта – природна горюча масляниста рідина, розповсюджена на всіх континентах Землі (за винятком Антарктиди), багатьох островах і в шельфовій зоні Світового океану.

Нафтова промисловість – комплекс галузей промисловості, що займаються видобутком, транспортуванням до споживача й переробкою нафти й нафтопродуктів.

Нафтопереробна промисловість – галузь обробної промисловості, що робить із сирої нафти нафтопродукти, які використовуються в якості палива, мастильних і електроізоляційних матеріалів, розчинників, дорожніх покриттів, сировини для нафтохімії й інше.

Національний дохід (НД) — валовий національний продукт без урахування витрачених матеріалів і спрацювання засобів виробництва.

Національний доход — вартість сукупної продукції всіх галузей матеріального виробництва без вартості сировини, палива та інших матеріальних затрат, що йдуть на оплату самого виробництва. Обчислюється за рік у грошовому виразі.

Національний склад населення — розподіл населення за ознакою національної приналежності до певного етносу.

Національні парки – природоохоронні, еколого-просвітницькі й науково-дослідні установи, території (акваторії) яких включають природні комплекси й об'єкти, що мають особливу екологічну, історичну й естетичну цінність; призначені для використання в природоохоронних, просвітницьких, наукових і культурних цілях і для регульованого туризму.

Нація — населення певної території, яке має спільні звичаї, походження, історію і мову.

Наявне населення — населення, яке знаходиться на певній території на час перепису (враховуючи тих, хто проживає тимчасово).

Невеликі форми рельєфу — це форми рельєфу, що сформувалися переважно протягом антропогенного періоду під впливом зовнішніх і внутрішніх сил Землі.

Нектон — сукупність активно плаваючих водних тварин, здатних самостійно протистояти течії й активно переміщуватися на великі відстані.

Неметалічні корисні копалини – група мінералів і гірських порід (понад 150 види), використовуваних у народному господарстві безпосередньо або після механічної, хімічної або термічної переробки.

Нефелінові руди – другий (після бокситів) промислово значимий вид алюмінієвої сировини.

Низькогір"я – низькі гори з абсолютною висотою до 1000 м (окремі вершини можуть бути вище) і глибиною розчленовування до 300-400 м.

Нівелір — прилад для визначення відносної висоти місця, тобто перевищення однієї точки над другою.

Нікелеві руди - природні мінеральні утворення, які використовуються для промислового одержання нікелю.

Ноосфера – якісно нова форма організації взаємодії природи й суспільства, новий еволюційний стан біосфери, преутвореної в інтересах мислячого людства.

                                                                            О

Орбіта — шлях небесного тіла у космічному просторі.

Орієнтування — вміння визначити на місцевості сторони горизонту за Сонцем, зорями, компасом, місцевими ознаками.

Озеро — природне заглиблення на суходолі, заповнене водою.

Океан — найбільша частина Світового океану, обмежена материками. На Землі умовно виділяють чотири океани: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий.

Острів — невелика порівняно з материком ділянка суходолу, оточена з усіх сторін водою. За своїм походженням бувають материкові, вулканічні, коралові.

Опадомір, дощомір — прилад для вимірювання кількості атмосферних опадів.

Оазиси — ділянки з багатою рослинністю в пустелях, що виникають завдяки природному чи штучному зволоженню, зумовлені близкістю річки або грунтових вод.

Оазиси антарктичні - вільні від льоду ділянки в Антарктиді.

Обвал – різновид гравітаційного переміщення матеріалу – відрив мас порід від схилу і швидке переміщення (скачування) вниз.

Області складчастості — зони взаємодії двох літосферних плит, де земна кора зминається у складки.

                                                                             П

Пагорб – форма рельєфу рівнин, округлих або овальних обрисів у плані, з опуклою або сплощеною вершиною і ясно вираженими схилами крутістю до 30°. 

Південно-Західна Азія – природний регіон (рідше вкладається політико-географічний зміст), що охоплює аравійський півострів і суміжні території.

Південно-Східна Азія – географічна область, яка об’єднує півострів Індокитай, малайський архіпелаг і суміжні території Азії. Загальна площа біля 4,5 млн. кв. км.

Планета — великі кулясті небесні тіла, що рухаються навколо Сонця по колових орбітах. Планети світять відбитим сонячним світлом.

Полярна зоря — найяскравіша зоря в сузір'ї Малої Ведмедиці. Розташована поблизу північного полюса Всесвіту. Звідси і її назва.

Паралелі — лінії, проведені на глобусі і карті паралельно екватору. Паралелі розміщені під прямим кутом щодо меридіанів.

Полюси — умовні точки на земній поверхні, через які проходить земна вісь.

Помірний пояс – два географічних пояси: Північний помірний пояс у Північній півкулі, приблизно між 40° й 65° пн.ш, і Південний помірний пояс у Південній півкулі – між 42° й 58° пд.ш.

Порівняльний метод - найстаріший загально географічний метод, що полягає у виявленні схожості і відмінностей в об'єктах, явищах і процесах, їх властивостях і станах.

Початковий (нульовий) меридіан — меридіан, від якого ведеться відлік інших меридіанів на захід і схід у градусах. Він проходить через Гринвіцьку абсерваторію (поблизу Лондона).

Паводок — раптове підвищення води в річці, викликане випаданням великих дощів або інтенсивним таненням снігу.

Планктон — сукупність організмів, які населяють верхні шари води морів, океанів і прісноводних водойм, нездатні рухатись самостійно, а пересуваються під впливом вітру і течії.

Підземні води — води, що містяться в порах, пустотах і тріщинах гірських порід у верхній частині земної кори.

Повінь — найвищий рівень води у річці, що наступає щороку в певні строки.

Півострів — частина суходолу, яка заходить в океан, море чи озеро і з трьох сторін оточена водою.

Пороги — мілководні кам'янисті ділянки в річищі, що утворені виходами твердих гірських порід або валунами. На порогах вода тече з великою швидкістю.

Припливи і відпливи — періодичні підняття та опускання рівня води в океанах і морях, що є результатом впливу на Землю Місяця і Сонця.

Проміле — одиниця виміру солоності води. Це тисячна частка цілого. Середня солоність в морях і океанах становить 35 проміле (35г на 1 літр води).

Погода — стан нижнього шару атмосфери (температури, тиску, опадів, напряму і сили вітру тощо) у якійсь місцевості за певний час.

Полярні кола — паралелі, віддалені від екватора на 66 33. На полярних колах Сонце протягом року не заходить цілу добу (на Північному полярному колі — 22 червня, на Південному — 22 грудня) і не сходить одну добу (на Північному полярному колі — 22 грудня, на Південному — 22 червня).

Пояси освітлення Землі — тропіки і полярні кола поділяють земну поверхню на пояси, які відрізняються між собою сонячним освітленням і кількістю тепла, що надходять від Сонця. Залежно від кута падіння сонячного проміння і тривалості дня й ночі виділено п'ять поясів освітлення: два полярних, два помірних, тропічний.

Природні зони (географічні зони) — природні комплекси суходолу чи Світового океану, що простягаються в широтному напрямі і мають модібні природні умови (клімат, грунти, рослинність, тварин).

Природні (географічні) компоненти — складові частини географічної оболонки: гірські породи літосфери, води гідросфери, повітря, грунт, рослини й тварини біосфери. Їх поєднання в різних варіантах створює природні комплекси.

Пампа ("рівнина", "степ") — субтропічні степи на рівнинах Південної Америки.

Пам'ятка природи — цінний в науковому відношенні об'єкт природи (водоспад, печера, джерело та ін.), що охороняється державою.

Пасати — постійні вітри, що дмуть від тропічної зони високого тиску до екваторіальної зони низького тиску.

Перевал - зниження в межах гірського пасма.

Полонина - згладжена поверхня поблизу вершин Карпатських гір, колишня рівнина, піднята внаслідок тектонічних рухів.

Платформа ("плоска форма") — велика, відносно вирівняна ділянка земної кори, що не зазнає активних тектонічних рухів.

Повітряна маса — великий об'єм повітря тропосфери з порівняно однаковими властивостями (температурою, вологістю, запиленістю).

Поясний час — сонячний час центрального меридіану конкретного часового поясу.

Прерія — зональний природний комплекс з високотравною рослинністю у Північній Америці.

Природний комплекс — закономірне поєднання природних компонентів, які взаємодіють і утворюють єдину територіально обмежену систему.

Пасажирооборот — загальний обсяг робіт з перевезення пасажирів (визначається в пасажиро-кілометрах; на морському транспорті — в пасажиро-милях).

Політична географія — географічна наука, що вивчає територіальні особливості функціонування різних політичних процесів у державі та регіонах (виробів, релігійної ситуації, політичних партій). За змістом близька до геополітики.

Порцеляна (фарфор) — посуд або декоративні вироби з керамічної маси білого кольору.

Постійне населення — населення, що постійно проживає на час перепису на певній території (в тому числі тимчасово відсутні).

Приватизація майна державних підприємств — перехід майна державної та комунальної власності в приватну власність.

Приватна власність — форма власності, за якої засоби праці і предмети праці належать приватній особі.

Приватні господарства — особисті підсобні господарства населення, колективні сади і городи, дачні ділянки та селянські (фермерські) господарства.

Природний приріст населення — різниця між кількістю народжених і померлих.

Провізна спроможність магістралі — її спроможність провозити певну кількість вантажів за одиницю часу.

Продукція — все, що виробляє і випускає у сферу споживання господарський об'єкт.

Промислово-транспортний вузол — зосереджені на обмеженій території великі взаємопов'язані об'єкти промислової діяльності та обслуговуючий їхні виробничі зв'язки транспорт (наприклад, Донецько-Макіївсько-Ясинуватський промислово-транспортний вузол; Ясинувата — один з найпотужніших залізничих вузлів України).

Плита — це частина платформи, перекрита потужним (більше за 500 м) чохлом осадових порід (западини, прогини, масиви).

Палеогеографічні умови — фізико-географічні умови, що змінювались протягом геологічної історії.

Падіння річки — перевищення її витоку на гирлом (різниця їхніх абсолютних висот), виражене в метрах.

Похил річки — відношення падіння річки до її довжини (см/км).

Природно-територіальні комплекси (ПТК), або ландшафти, — це різні за розмірами ділянки з певною однорідністю фізико-географічних умов, що характеризуються заканомірним поєднанням взаємопов'язаних і взаємозалежних природних компонентів.

Підприємство — основна ланка народного господарства, де зосереджено певну сукупність відносин власності. За формами власності підприємств поділяються на державні, колективні, приватні.

Промисловість — провідна галузь, що виготовляє знаряддя праці, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах, задовольняє потреби населення в різноманітних товарах.

Промисловий центр — населений пункт, у якому розташовано кілька промислових підприємств певної спеціалізації або об'єднаних у виробничу структуру сировинними і технологічними зв'язками (наприклад Мелітополь).

Промисловий вузол — сукупність промислових центрів, які мають спільну інфраструктуру і трудові ресурси (наприклад Харківський).

Промисловий район — територіальне сполучення однієї або кількох галузей і виробничі зв'язки між ними (наприклад Придніпровський).

Паливна промисловість — комплекс галузей гірничодобувної промисловості, що займається видобутком і переробкою різних видів паливно-енергетичної сировини.

Промисловість будівельних матеріалів — група галузей промисловості, які виробляють матеріали і вироби, що використовуються при спорудженні та ремонті будинків і споруд.

Приміські сільськогосподарські райони — райони, що сформувалися поблизу великих міст і промислових центрів та спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва (овочі, ягоди) і тваринництва (свіже молоко, яйця, сметана), яка не потребує транспортування.

Природні ресурси - тіла і явищп природи, які використовуються для задоволення людських потреб.

Природні умови- складові частини природи певної території.

Політична карта — географічна карта, яка дає територіально-політичну характеристику світу, материків або великих географічних регіонів і відображає розподіл світу на держави, володіння та території.

Природний рух населення — зміна кількості і складу населення внаслідок народжуваності і смертності без урахування механічного переміщення.

Показник "молодості" — різниця між частками молодшої та старшої вікових груп у загальній кількості населення.

Природні ресурси — природні об'єкти і явища, які на сучасному рівні їх вивченості та розвитку продуктивних сил можуть використовуватись у суспільному виробництві для задоволення тих чи інших потреб людей.

Природокористування — сукупність заходів, які здійснює суспільство з метою вивчення, охорони, освоєння та перетворення навколишнього середовища.

Природно-ресурсний потенціал території (ПРП) — сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва і предметів споживання, яка виражається у їхній сукупній споживчій вартості.

Паливно-енергетичний баланс — баланс одержання, перетворення і використання усіх видів енергії.

                                                                      Р

Район – територія (акваторія), виділена поодинці (ведучому) або по сукупності яких-небудь ознак або явищ, чітко відмежована від подібних територій або їх частин; таксономічна одиниця в системі територіального розчленовування (районування).

Районування – процес і результат розчленовування території на райони або виявлення, виділення і розмежування ареалів в будь-якому середовищі.

Річка — прироний водний потік, що протікає в зниженні рельєфу, створеному її рухом.

Режим річки — зміна рівня води за сезонами, процес замерзання та скресання річки в певний час.

Річкова ерозія — руйнівна робота річок, у ході якої річка розмиває і поглиблює річкому долину.

Річище — заглиблення в річковій долині, по кому вода річки тече постійно.

Родючість грунту — здатність грунту забезпечувати рослини поживними речовинами і вологою, створюючи умови для одержання врожаю.

Регіон природний ("область") — значна за розмірами територія, що має певну спільність природних умов.

Ритмічність — регулярне повторення в однаковій послідовності й у часі різних природних явищ та процесів.

Рифт ("тріщина", "розколина") — велика (протяжністю в сотні, тисячі і завширшки в десятки кілометрів) розколина земної кори, що формується внаслідок розходження літосферних плит. Характерні вулканізм та землетруси.

Регіон — район, територія. Останнім часом широко використовується як синонім області, автономної республіки.

Рекультивація — відновлення якості земель, продуктивність яких була порушена (наприклад, в результаті гірничих виробок  — шати, кар'єри).

Рентабельність — узагальнений показник економічної ефективності роботи підприємств, галузей за певний період, що характеризує їхню доходність, прибутковість.

Репресовані народи — народи, до яких застосовувалися репресивні (каральні) дії офіційної влади (українці, євреї, кримські татари, поляки, німці, греки, болгари, вірмени).

Ринок — сукупність умов, завдяки яким покупці і продавці товару (послуг) вступають у контакт з метою купівлі чи продажу цього товару (послуги), механізм, який зводить разом покупців і продавців.  За ринкових відносин діють об'єктивні (незалежні від волі людини) економічні закони, а стимулами підвищення ефективності трудової діяльності є економічні інтереси.

Рівень безробіття — відношення кількості безробітних до працездатного населення працездатного віку.

Рівнина - відносно рівна поверхня з невеликими (до 300-400 м) коливаннями висот і переважанням малих (до 5-10°) ухилів; один з двох основних типів рельєфу земної кулі (другий – гори).

Рельєф — це сукупність нерівностей земної поверхні. Його особливості відображають на фізичних (загальногеографічних) картах.

Річковий режим - гідрологічний режим річки, закономірні зміни стану річки в часі, обумовлені комплексом природних в оснновному кліматичних і антропогенних чинників.

Річковий стік — витрати води в річці за рік (км3).

Рослинне угруповання — сукупність рослин, пов'язаних між собою та навколишнім середовищем.

Реакліматизація — відновлення на певній території видів місцевих тварин, що зникають або вже зникли. Наприклад, зубр, бобер, байбак, лось, дикий кабан.

Рослинництво — провідна галусь сільського господарстіва, яка займається вирощуванням сільськогосподарських культур.

Республіка — форма правління, за якої всі вищі органи влади або обираються, або формуються загальнонародним представницьким органом — парламентом. Усього у світі 143 республіки.

Розвинуті країни – група незалежних країн сучасного світу, відмінних високим рівнем економічного і соціального розвитку, високими значеннями макроекономічних показників (перш за все ВВП на душу населення).

Розміщення населення — розподіл населення на поверхні Землі.

Розселення населеня — розміщення населення на території і форми його територіальної організації у вигляді системи поселень з їхніми взаємовідносинами.

Релігія — одна з форм суспільної свідомості, форма духовно-практичного освоєння світу, що базується на вірі в існування Бога, надприродного.

Ринок праці — це суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів, спосіб включення робочої сили до економічної системи.

Ресурсозабезпеченість — співвідношення між розмірами запасів природних ресурсів і розмірами їх використання; виражається кількістю років, на яку вистачить певного ресурсу, або його запасами із розрахунку на душу населення.

Ресурси гідроенергетичні — запаси енергії річок і водойм, що лежать вище за рівень моря. вони становлять майже 10 трлн кВт * год. Половина цих запасів припадає на Китай, США, Росію, ДРК (Заїр), Канаду, Бразилію.

Ресурси Світового океану — сукупність біологічних, мінеральних і енергетичних ресурсів, мінеральних солей та прісної води, що містяться у світовому океані.

                                                                                 С

Савана – зональний природний комплекс з переважанням травяного покриву з чагарниками та окремими деревами або групами дерев. Поширені в Африці, особливо на сході, в Південній Америці (льяноси, кампоси), Австралії, Індії.

Сейсмічна зона — територія земної поверхні. що періодично зазнає землетрусів.

Свинцеві руди - природні мінеральні утворення, що служать сировиною для промислового витягання свинцю.

Світовий океан — усі океани і моря Землі разом узяті.

Серединно-океанічний хребет — велетенські гірські споруди, що тягнуться уздовж рифтової зони на дні океану, формуються внаслідок розходження двох океанічних плит.

Сельва ("ліс") — вологі екваторіальні ліси у басейні Амазонки.

Складчасті гори  — молоді за віком (кайнозойської складчастості) підняття земної поверхні, де товщі гірських порід утворюють складки у вигляді гірських хребтів та долин.

Складчасто-брилові гори  — старі за віком (палеозойсько-мезозойські) гори, в яких складчасті товщі порід розбиті розколинами на окремі брили різної висоти.

Сальдо — різниця між прибутками і видатками. Може бути активним (перевищують прибутки) і негативним (коли перевищують видатки).

Селище міського типу — поселення, число жителів якого не менше встановленого мінімуму, а більшість його працездатного населення не зайнято сільськогосподарською працею.

Село — населений пункт, населення якого переважно зайняте у сільськогосподарському виробництві.

Селянське (фермерське) господарство — господарство, яке вільно господарює, використовує землю, що перебуває у власності фермера (чи орендується ним).

Сільськогосподарські угіддя — ділянки землі, що постійно використовуються для виробництва продукції сільського господарства.

Саморозвиток ландшафту — розвиток ландшафту, зумовлений взаємодією його компонентів.

Сапропель — органічний мул на дні застійних водойм.

Світа (геологічна) — сукупність відкладів, що утворилися в даному районі за певних фізико-географічних умов і займають у ньому певне положення.

Світіння моря — світіння поверхні моря вночі, пов'язане з випромінюванням світла деякими морськими організмами.

Світловий рік — відстань, яку проходить світло за один тропічний рік (365, 242 196 середньої сонячної доби). С. р. становить 63 240 астрономічних одиниць; 0,3069 парсек; 9,463 • 1012 км.

Світове господарство — система міжнародного суспільного поділу праці та економічних відносин окремих національних господарств одне з одним.

Світовий ринок — сукупність національних ринків країн, зв'язаних між собою торговельно-економічними відносинами. Охоплює всі основні напрями міжнародного поділу праці. Ступінь розвитку С. р. характеризує рівень інтернаціоналізації суспільного виробництва.

Світові ціни — грошове вираження інтернаціональної (світової) ціни виробництва, що складається на світовому ринку.

Сезон — 1. Пора року (весна, літо, осінь, зима). 2. Частина року, на яку припадають певні явища природи (наприклад сезон дощів) або певні види робіт (наприклад сезон збирання врожаю).

Сейсмічна зона (область) — територія на якій часто бувають землетруси.

Сейсмічна служба — комплекс безперервних спостережень за землетрусами та обробка матеріалів за стандартними програмами і методикою. Здійснюється сейсмічними станціями.

Сейші — стоячі хвилі великого періоду (від кількох хвилин до десятків годин), які виникають у замкнених водоймах під впливом різниці атмосферного тиску, сейсмічних явищ, згонів і нагонів води.

Секстант — 1. Кутомірний прилад, що застосовується у мореплавній та авіаційній астрономії для визначення місцеположення судна чи літака. 2. Екваторіальне сузір'я.

Селенологія — наука, яка досліджує будову і хіміко-мінералогічний склад поверхні Місяця.

Село - одна з якнайдавніших назв поселень у слов'ян.

Сель - могутній грязьовий, грязекам'яний або водокам'яний потік, раптово виникаючий в руслах гірських річок внаслідок різкого паводку, викликаного інтенсивними зливами, бурхливим сніготаненням і іншими причинами.

Середземноморський клімат — клімат, що формується в районах Середземномор'я, на Пд. березі Криму, в Зх. Каліфорнії, на Пд. Африки, Пд.-Зх. Австралії. Характеризується жарким, малохмарним і сухим літом, прохолодною і дощовою зимою. Темп, влітку 20—25°, узимку 5—10°; річні суми опадів звичайно 400—600 мм.

Середній сонячний час, середній час — система вимірювання часу, в основі якої лежить добовий рух уявного середнього Сонця, момент нижньої кульмінації якого називається середньою північчю. С. с. ч. відлічується від моменту середньої півночі й чисельно дорівнює годинному куту середнього Сонця, зміненому на 12 год. С. с. ч.— загальноприйнятий у побуті час.

Серія циклонів — кілька циклонів, які послідовно виникають на одному й тому самому полярному або арктичному (антарктичному) головному фронті.

Сидеричний місяць, зоряний місяць — проміжок часу між двома послідовними поверненнями Місяця в одне й те саме (відносно зірок) місце небесної сфери. С. м. становить 27, 321661 середньої сонячної доби.

Сивозміна - науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур в часі і розміщення їх на полях.

Сила вітру — швидкість вітру, виражена в балах за шкалою Бофорта.

Синекліза — значний прогин земної кори округлої чи овальної форми діаметром сотні кілометрів. Осадові, рідше вулканогенно-осадові, відклади в межах С. мають потужність 3—5 км. Типові С.— Московська, Тунгуська, Вілюйська.

Синкліналь, синклінальна складка — складка пластів гірських порід, звернута опуклістю донизу.

Синклінорій — комплекс складок гірських порід, що має загальне зниження до свого центра, смуги й утворює в цілому ніби велику синкліналь, що складається з дрібніших складок.

Синодичний місяць — проміжок часу між двома послідовними однаковими фазами Місяця (наприклад новомісяччями). Тривалість С. м. непостійна: середнє значення С. м. 29, 530588 середньої сонячної доби (відхилення в межах 13 год).

Синоптичні карти — карти, на яких цифрами й символами показані результати метеорологічних спостережень на ряді (мережі) станцій у певний момент.

Синоптичні строки — строки (кожні три години доби), в які за міжнародною угодою проводяться спостереження на метеорологічних станціях для складання синоптичних карт.

Сировинна база — територія, на якій зосереджені ті чи інші галузі добувної, обробної промисловості або сільськогосподарського виробництва. С. б. є основним постачальником сировини підприємствам.

Сировинні ресурси — різні види сировини (мінеральної, штучної, сільськогосподарської, лісової, вторинної тощо), які використовуються в господарській діяльності людини.

Система (геологічна) — основний підрозділ міжнародної стратиграфічної шкали, що відповідає природному етапові в розвитку земної кори та органічного світу Землі.

Система землеробства — комплекс взаємозв'язаних технологічних (агротехнічних), меліоративних та організаційних заходів щодо використання землі, відновлення і підвищення родючості грунту.

Системний підхід у географії — напрям наукового пізнання і соціальної практики, в основі якого лежить дослідження географічних об'єктів як систем.

Сільська місцевість - вся жила територія зовні міських поселень.

Сільське господарство — одна з найважливіших галузей матеріального виробництва; вирощування сільськогосподарських культур і розведення сільськогосподарських тварин з метою одержання продовольства для населення та сировини для промисловості. Включає галузі землеробства і тваринництва.

Сільське поселення - населений пункт, не відповідний критеріям, встановленим в даній країні для міських поселень.

Сільськогосподарське машинобудування — галузь машинобудування, що виробляє машини і знаряддя для сільського господарства.

Сільськогосподарські угіддя - земельні ділянки (масиви), яеі планомірно і систематично використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції.

Сіроземи — тип грунтів з слабо диференційованим профілем, що формується в піщано-степовій зоні субтропічного поясу, здебільшого на лесах та лесовидних суглинках.

Сірчані руди - осадкові галогенові і молоді вулканічні гірські породи, що містять самородну сірку (більше 5–10 %).

Скидова долина — річкова долина, закладання якої наперед визначене скидом. Один з видів тектонічних долин.

Скидова западина — замкнене зниження на поверхні Землі, обмежене скидами; один з видів тектонічних западин.

Скульптурний рельєф — тип рельєфу, вироблений в однорідних (щодо стійкості) гірських породах різними агентами денудації; не має прямого зв'язку з геологічними структурами (наприклад долинно-балковий рельєф, бедленд та ін.)

Снігова лінія — межа, вище від якої сніговий покрив не розтає, перетворюючись на фірн.

Собівартість продукції — виражені в грошовій формі витрати підприємства (сировина, матеріали, паливо, електроенергія, амортизація машин, устаткування будівель і споруд, заробітна плата тощо) на вироби, і реалізацію продукції. С. п.— важливий економічний показник ефективності виробництва.

Солярний клімат, радіаційний клімат — клімат, що визначається теоретично за даними величинами надходження сонячної радіації відповідно до широти місця і схилення Сонця.

Сонце — центр, тіло Сонячної системи; являє собою розжарену (температура на поверхні близько 6000°) плазмову кулю.

Сонцестояння — моменти часу, коли центр Сонця проходить через найбільш північну точку екліптики, що має схилення +23° 27' (точка літнього С. 21 чи 22 червня — початок астрономічного літа в Пн. півкулі), або через найбільш південну її точку, що має схилення —23ч 27' (точка зимового С. 21 або 22 грудня — початок астрономічної зими в Пн. півкулі).

Сонячна активність — сукупність явищ, що спостерігаються на Сонці. С. а. істотно впливає на земні явища.

Сонячна доба  — час, за який Земля робить повний оберт навколо своєї осі.

Сонячна система — система небесних (космічних) тіл (Сонце, планети, супутники планет, комети, метеорні тіла, космічний пил тощо), які рухаються в області гравітаційного впливу Сонця. С. с. входить до складу величезної зоряної системи — Галактики.

Сонячна радіація — випромінювання Сонця, головне джерело енергії для всіх процесів на Землі.

Сонячний рік — період одного оберту Землі навколо Сонця. С. р. триває 365 діб 5 год 48 хв 46 с.

Сонячний час, дійсній С. ч.— система лічби часу, в якій за полудень береться момент перетину центром Сонця площини місцевого меридіана.

Соціальна географія — суспільна географічна наука, що вивчає закономірності територіальної організації соціальної інфраструктури у зв'язку із способом виробництва, та особливостями географічного середовища (побутове, культосвітнє, медичне обслуговування населення, народна освіта тощо).

Соціальний (суспільний, громадський) — той, що стосується життя людей та їхніх взаємовідносин у суспільстві.

Соціологія — наука про закономірності виникнення, функціонування й розвитку різних соціальних утворень і форм спільності людей.

Спелеологія — наука, що вивчає печери (їх походження, морфологію, мікроклімат, води, рослинність, сучасну і давню фауну), рештки матеріальної культури людей кам'яного віку, наскельні малюнки і скульптурні зображення, сучасне використання печер.

Спеціалізація району — зосередження в районі виробництва певної продукції, значна частина якої призначена для міжрайонного обміну.

Спеціальні карти — карти конкретного призначення. Можуть бути як загальногеографічні, так і тематичні. До С. к. належать, наприклад навчальні, туристські, навігаційні.

Спосіб життя — поняття, що використовується в соціальних науках для характеристики умов та особливостей повсякденного життя людей у тому чи іншому суспільстві.

Срібні руди - природні мінеральні утворення, що використовуються для промислового отримання срібла.

Сталагміти — стовпоподібні, конічні та інші форми мінеральні (переважно вапнякові) утворення, що ростуть з дна печер чи інших карстових порожнин.

Сталактити — мінеральні утворення (переважно вапнякові), що звисають зі стель карстових печер у вигляді бурульок, гребінок, бахроми тощо.

Стаціонарний антициклон — малорухливий антициклон, який іноді тривалий час залишається на одному місці. До С. а. належать значні й потужні антициклони в субтропіках; узимку — антициклони в середніх широтах над материками; протягом року — над Антарктидою.

Старий світ — назва трьох частин світу — Європи, Азії та Африки, що склалася історично.

Старіння населення — збільшення кількості літніх осіб (старіших за 60—65 років) у населенні.

Статистичні методи в географії — дослідження географічних явищ та процесів з використанням кількісних показників (температури, висота, густота заселення і людність населених пунктів, урожайність с.-г. культур та ін.), що змінюються, варіюються в часі й просторі.

Стаціонарний фронт — атмосферний фронт, який не змінює свого положення у просторі, оскільки на ньому не виникають циклонічні збурення.

Стаціонарний циклон — циклон з малою швидкістю переміщення, який тривалий час залишається в певному районі.

Стадія, місце оселення виду — сукупність умов, необхідних для життя якого-небудь виду або проходження ним певної стадії розвитку, чи для виконання якихось функцій.

Степ — зональний природний комплекс, що характеризується переважанням трав'янистої рослинності. На даний час майже повністю розораний.

Степові блюдця, западини, падини, поди — майже плоскі, частіше округлі зниження у степовій та лісостеповій зонах. Довжина С. б.— до десятків і сотень метрів, глибина — до кількох метрів.

Стереотопографічне знімання —основний метод створення топографічних карт; охоплює аерознімання, польові й камеральні топографічні роботи.

Стиснення Землі (земного еліпсоїда) — відношення різниці екваторіального і полярного діаметрів Землі до діаметра екватора. С.3., визначене за наземними геодезичними вимірюваннями, становить 1 : 298,3; за спостереженнями штучних супутників—1 ; 298,2.

Стокові вітри — постійні, дуже сильні вітри з внутрішніх районів Антарктиди до узбережжя.

Сторони горизонту — чотири головні точки горизонту: Пніч, Пдень, Схід і Зхід. Іноді С. г. називають також відповідні чверті горизонту (пн., пд., сх. і зх.).

Стратиграфічна шкала — шкала, що показує послідовність і супідрядність стратиграфічних підрозділів гірських порід земної кори; відображає етапи історичного розвитку земної кори.

Стратиграфія — розділ геології, що вивчає послідовність формування та просторові взаєморозташування геологічних тіл.

Стратифікація атмосфери — розподіл температури, повітря з висотою; характеризується вертикальним градієнтом темп. 1° на 100 м (у тропосфері температура, падає в середньому на 0,6° на кожні 100 м).

Стратовулкани, шаруваті вулкани, змішані вулкани — вулкани, конуси яких складені переміжними потоками та уламками затверділої лави, які зцементувались і перетворилися на туф (нагромадження пухких викидів вулканів).

Стратосфера — шар атмосфери між тропосферою і верхніми шарами атмосфери (від 9 - 18 до 45 - 55 км).

Стрічкові бори - соснові ліси, що пнулися смугами вздовж річок переважно в степовій зоні.

Структура — внутрішня будова чогось, певний взаємозв'язок складових частин цілого.

Структура географічної оболонки — внутрішня організація речовинного складу й енергетичних процесів географічної оболонки, що виявляється в характері взаємозв'язків між її різними компонентами, насамперед у співвідношенні тепла й вологи.

Структура грунту, структурність — здатність грунту розпадатися на окремі грудочки (агрегати) різних форми і величини.

Структура зайнятості населення — поділ населення за кваліфікацією і трудовими навичками (наприклад, працюючих у пром-сті, с. г., на транспорті, у сфері обслуговування).Структура ландшафту — характер взаємозв'язків між компонентами ландшафту і між його морфологічними частинами.

Структура магматичних і метаморфічних гірських порід — сукупність ознак гірських порід, зумовлена розмірами і формою мінеральних зерен, ступенем кристалічності, способами поєднання кристалів між собою й основною масою тощо.

Структура народного господарства — поділ нар. госп. за його функціональною ознакою, що виражає пропорції і стан сусп. поділу праці.Структура населення — поділ населення за віковою, статевою професійною, класовою, етнічною ознаками тощо.

Структура національного доходу — поділ нац. доходу на фонд нагромадження і фонд споживання.

Структура промисловості — поділ галузей пром-сті на групи (добувна та обробна), які, у свою чергу, поділяються на виробництво, засобів виробництва, (група «А») і вироби, предметів споживання (група «Б»), а також на ряд цільових галузей (напр., машинобудування, консервна пром-сть та ін.).

Структура сільського господарства — поділ галузей с, г. на дві групи (рослинництво і тваринництво), кожна з яких, у свою чергу, поділяється за цільовими ознаками (напр., зернове господарство, свинарство тощо).

Структура тектонічна — просторова форма залягання гірських порід у земній корі, зумовлена різним характером тектонічних рухів і деформацій у різних її частинах.

Структурна геоморфологія, морфотектоніка — галузь геоморфології, що вивчає зв'язки між рельєфом земної поверхні, геол. структурою і рухом земної кори. Предмет вивчення С. г.— морфо-структура.

Структурний рельєф — рельєф, створений денудацією в неоднорідних за стійкістю гірських породах; відображає особливості геол. структури території.

Структурні зони, тектонічні зони — ділянки земної кори, звичайно лінійної форми, які характеризуються єдиним структурним планом та однотипними формами тектонічних деформацій (напр., зона розломів, зона насувів) та ін.

Структурні утворення — форми мікро- та мезорельєфу в районах мерзлоти, для яких характерні різнозернистість і несортоваяість вміщуючого матеріалу.

Субальпійський пояс — висотний природний пояс у горах помірних і субтропічних широт з переважанням субальпійської рослинності. Лежить нижче від альпійського поясу й вище від лісового гірського поясу у вологих районах і степового гірського поясу — в сухих.

Сублітораль — прибережна час¬тина дна океанів і морів, розташо¬вана безпосередньо нижче від літоралі (на глибинах від 40 до 150 м). С.— зона багатих промислів безхребетних.

Субтропіки — іноді вживана назва субтропічних широт або субтропічних географічних поясів.Субтропічний антициклон — антициклон у тропічному повітрі з центром у субтропіках, звичайно над океанами в сорокових широтах. У Північній півкулі це азорський антициклон в Атлантиці і гавайський у Тихому океані.

Субтропічні зони високого тиску — зони в кожній півкулі, що простягаються між ЗО і 35* широти. У С. з. в. т. атмосферний тиск у середньому вищий, ніж у вищих широтах і біля екватора.

Субурбанізація — прискорений розвиток приміських зон великих міст.

Суб'ядро — центральна частина ядра Землі.

Суверенітет — незалежність, повна самостійність.

Судноплавство — плавання суден водними шляхами. За районами курсування виділяють морське, внутрішнє і змішане плавання (великий, малий каботаж і закордонне), за функціональною ознакою — комерційне (перевезення вантажів і пасажирів), промислове плавання та ін.

Сузір'я — ділянки зоряного неба. Виділяються за характерними фігурами, утвореними зорями (88 сузір'їв). С. використовуються в астрономії для орієнтування та позначення зірок.

Сукуленти — багаторічні рослини із соковитими, м'ясистими листками (агава, алое) або стеблами (кактуси, деякі молочаї), що містять багато вологи і ростуть у сухих районах Землі.

Сукупний суспільний продукт — сукупність матеріальних благ (засобів вироби, і предметів споживання), створених в усіх галузях матеріального вироби, протягом певного періоду (звичайно за рік).

Суспільний поділ праці — виділення різних видів суспільної праці у зв'язку з різнорідною діяльністю виробників; поділ народного господарства на галузі, а також поділ основних галузей народного господарства на види тощо.

Суспільно необхідний робочий час — час для виготовлення виробів при середніх нормальних умовах виробництва. Він визначає величину вартості даного товару.

Суспільство — сукупність форм діяльності людей, що склались історично.

Сучасні тектонічні рухи, сучасні рухи земної кори — підняття ділянок земної кори, утворення розривних порушень та зміщення по них, що відбуваються тепер або відбувалися кілька сотень років тому.

Сфагнове болото — тип верхових боліт з покривом із сфагнових мохів. Звичайно опуклої форми, бо в центрі мохи ростуть краще завдяки меншій мінералізації води.

Сфера матеріального виробництва — сукупність галузей народного господарства, у яких працівник своєю продуктивною працею створює матеріальні блага для задоволення особистих або сусп. потреб.

Сфероїд — сплюснутий еліпсоїд обертання малого стиснення; у більш заг. розумінні — будь-яка поверхня, подібна до сфери.

Структура висотної поясності — закономірна система зміни висотних ландшафтів поясів від підніжжя до вершин гір.

                                                                             Т

Тайга - хвойні ліси північної частини помірного поясу Північної півкулі; складаються з ялини, ялиці, модрини, сосни (в т.ч. кедрові), принаявності деяких листяних порід.

Тайфун - тропічний циклон, часто ураганної сили. Назва в перекладі з китайського означає «великий вітер».

Тектонічна будова - поєднання тектонічних структур у межах певної території.

Тектонічна структура - форми залягання гірських порід, що утворилися під впливом тектонічних рухів земної кори, як правило, обмежені розломами.

Тваринництво – галузь сільського господарства, що займається розведенням сільськогосподарських тварин для виробництва тваринницьких продуктів (молоко, м'ясо, шерсть, яйця, мед та ін.).

Тектопічні рухи ("будівник, будівництво") — рухи земної кори, зумовлені внутрішніми силами.

Тиск повітря (атмосферний тиск) – тиск атмосферного повітря на земну поверхню і на предмети, що знаходяться під ним. У кожній точці атмосфери тиск приблизно рівний масі вищерозміщеного стовпа повітря з перерізом, рівним одиниці (напр., 1 кв. м).

Тундра — зональний природний комплекс, безлісний, з мохово-лишайниковим і розрідженим чагарниковим покривом.

Територіальна концентрація — зосередження, скупчення об'єктів чи явищ на певній території.

Територіальна структура — поділ господарства країни чи певних регіонів за територіальними ознаками.

Територіальні води — води океанів і морів, що прилягають до берегів не більш як на 12 морських миль (1 морська миля — 1,852 км).

Термінал — 1) великий комплекс споруд (найчастіше в портах і залізничних станціях) для зберігання і часткової переробки продукції; 2) пристрій обчислювальної машини, призначений для введення і виведення інформації.

Транзитні перевезення — перевезення пасажирів і вантажів з одного пункту (країни) в інший (країну) через проміжні пункти (країни, область); перевезення вантажів без перевантажень на проміжних пунктах.

Транспортний вузол — населений пункт, де сходяться кілька видів транспорту (наприклад, залізничного, автомобільного, річкового, морського).

Транспортний центр — невеликий населений пункт, де сходяться дві-три лінії одного виду транспорту.

Транспортні магістралі — основні, найбільш оснащені та завантажені шляхи міждержавного чи внутрішньодержавного значення (залізничні, автомобільні).

                                                                            У

Увал – витягнута височина із плоскою або злегка опуклою верховою поверхнею й без ясно вираженого підніжжя.

Умовні знаки (позначення) - графічні символи, за допомогою яких на картах показують (позначають) види об'єктів, їх місцеположення, форми, розміри, якісні і кількісні характеристики.

Унітарна держава – централізована держава, у якій, на відміну від федерації, немає федеративних одиниць й яке ділиться на адміністративно-територіальні одиниці.

Ураган – 1) вітер руйнівної сили й значної тривалості (на відміну від короткочасного шквалу).

2) Тропічний циклон в Атлантиці, до півночі від екватора, що набрав достатню міць (зі швидкістю вітру не менш 33 м/с).

Урбанізація - багатогранний процес підвищення ролі міст, який приводить до змін в розміщенні продуктивних сил, соціально-демографічній структурі, способі життя і культурі населення, його розселенні.

Урема - ліс або чагарники чагарників на заплавах і низьких терасах рівнинних річок в межах степової і лісостепової зон. Часто представлена листяним вологим лісом з тополі, верби, черемхи, в'яза з високою травою і очеретом.

                                                                            Ф

Фактори розміщення виробництва (ФРВ) – причини, що обумовлюють географічний розподіл матеріального виробництва по території даної країни, її економічних районах, а також по країнах світу в цілому. 

Фанерозой (фанерозойський еон)– підрозділ геохронологічної шкали, охоплює останні 570 млн. років історії розвитку Землі.

Федералізм – територіальна стратегія соціального контролю для забезпечення співіснування різних етносів і/або територій.

Федерація – держава, устрій якої ґрунтується на принципах федералізму.

Фен – вітер, часто сильний і рвучкий, з високою температурою й низкою відносною вологістю повітря, що дме час від часу з гір у долини. Аналогічний вітер у Північній Америці називається чинук.

Фенологія – наука про сезонні зміни в живій природі (головним чином у рослинному й тваринному світі), обумовлених зміною пір року й погодних умов (напр., пору цвітіння різних рослин, прильоту й відльоту птахів).

Фермерське господарство (ферма, селянське господарство) – форма сільськогосподарського виробництва, заснована на використанні землі, що є у власності, або в довічно наслідуваному володінні, або отриманої в оренду.

Фізична географія – наука, що вивчає географічну оболонку Землі і її структурні частини.

Фізична карта – загальгеографічна карта, що передає зовнішній вигляд території й акваторії.

Фізичні поля Землі – представлені гравітаційним, магнітним, геометричним й електричним полями й вивчаються відповідними галузями наук.

Фізико-географічне районування - виділення та описання великих територій, для яких характерна певна єдність і неповторюваність рис природи.

Фіксизм – напрямок у геотектоніці, що поєднує уявлення про фіксоване положення континентів на поверхні Землі й про вирішальну роль у розвитку земної кори вертикальних тектонічних рухів.

Фірн – крижана порода щільністю від 450 до 800 кг/м³, що складається із взаємозалежних крижаних зерен.

Фірнова лінія – нижня границя області фірнового живлення на льодовику.

Фосфатні руди – представлені фосфоритовими (фосфорити) і апатитовими (апатити) рудами.

                                                                                    Х

Хімічна промисловість – одна з найважливіших галузей важкої промисловості.

Хіндерланд – зона тяжіння (впливу) транспортного вузла; територія, що за перевагами транспортних потоків у певних напрямках тяжіє до того або іншого великого транспортного вузла.

Хмарі – скупчення зважених в атмосфері продуктів конденсації водяної пари – крапель води, крижаних кристалів або їх суміші; основне джерело опадів, що випадають на поверхню Землі при укрупненні хмарних частинок.

Хромітові руди – природні мінеральні утворення,які використовуються в основному в металургійній промисловості.

Хутір – сільське поселення, що відрізняється від навколишніх його сільських населених пунктів (сіл, станиць) набагато меншими розмірами.

                                                                             Ч

Чаївництво – вирощування чаю, галузь рослинництва

Четвертинний період (антропоген) – сучасний період геологічної історії Землі

Час літній - діє з останньої неділі березня.

Час місцевий - час певного місця Землі. Він однаковий для всіх пунктів, розташованих на одному меридіані. Різниця в місцевому часі двох меридіанів залежить від різниці їхньої довготи.

Час поясний - час певного годинного поясу Землі, який визначають за місцевим часом серединного меридіана цього поясу.

Чорна металургія – одна з найстарших галузей промисловості, до якої відносяться підприємства по видобутку й збагаченню рудної й нерудної сировини, по виробництву чавуну, сталі, прокату, труб, феросплавів і виробів подальшого переділу.

                                                                                    Щ

Шельф (континентальний шельф, материкова обмілина) – мілководна частина підводної окраїни материків й островів, що має відносно вирівняну поверхню й незначні схили.

Шельфовий льодовик – плавучий або частково, що опирається на дно льодовик, що пливе від берега в море у вигляді плити, який тоншає до краю, що закінчується обривом.

Широколистяні ліси помірного поясу – утворені листопадними деревами із широкими листовими пластинками.

Шкала Бофорта – шкала для визначення сили вітру по візуальній оцінці, основаної на дії вітру на стан моря або на наземні предмети (дерева, будинки й інше).

Шкала  висот і глибин – шкала кольорових тонів, які використовуються для гіпсометричного фарбування висотних щаблів. 

Шовківництво – розведення шовкопрядів з метою одержання шовковистих коконів (сировина для виготовлення натурального шовку); галузь тваринництва.

Шоти – замкнуті зниження, дно яких покрито шаром солі або кіркою мулу.

Штандортна теорія – теорія оптимального розміщення виробництва з погляду найменших витрат.

Штокверк – гірська порода, яку пересікає густа низка прожилок рудних мінералів, що утворюють поклад корисної копалини.

Шхери – невеликі скелясті острови й групи підводних скель у невисоких, скелястих, складно розчленованих берегів морів в областях пізньоплейстоценового покривного заледеніння.

Щит (кристалічний щит) – великий (до 1000 км впоперек) виступ фундаменту платформи, що зберігав протягом еволюції більш-менш постійне в плані й по висоті положення й лише епізодичне, під час найбільших трансгресій, що заливався водами дрібного моря.

                                                                                   Я

Ядро Землі – центральна, найбільш глибока геосфера Землі.

Яйла - згладжена рівнинна поверхня Головного пасма Кримських гір, піднята внаслідок інтенсивних тектонічних рухів.