Карпатський економічний район

Площа — 56,6 тис. км2, населення — 6081 тис. осіб (на 1 січня 2009 р.). Питома вага в території (9,3 %), населенні (13,2 %), продукції сільсько­го господарства (12,3 %), експорті (6,7 %)
Області
Львівська Утворена в 1939 р.	Івано-ФранківськаУтворена в 1939 р. (до 1962 р. — Станіславська)	Чернівецька Утворена в 1940 р.	Закарпатська Утворена в 1946 р.
Площа 21,8 тис. км2, населення — 2553 тис. осіб (на 1 січня 2009 р.)	Площа 13,9 тис. км2, населення — 1381 тис. осіб (на 1 січня 2009 р.)	Площа 8,1 тис. км2, населення — 904 тис. осіб (на 1 січня 2009 р.)	Площа 12,8 тис. км2, населення — 1243 тис. осіб (на 1 січня 2009 р.)
Кількість міст — 44, найбільші: Львів (734,5 тис. осіб), Дрогобич (78,7 тис. осіб), Червоноград (68,7 тис. осіб), Стрий (60,7 тис. осіб)	Кількість міст — 15, най­більші: Івано-Франківськ (223,6 тис. осіб), Калуш (67,2 тис. осіб), Коломия (61 тис. осіб)	Кількість міст — 11, найбіль­ші: Чернівці (249,5 тис. осіб), Сторожинець (14,5 тис. осіб)	Кількість міст — 11, найбіль­ші: Ужгород (116,3 тис. осіб), Мукаче­ве (82,7 тис. осіб), Хуст (28,6 тис. осіб)

Економіко-географічне положення. Район розташований на крайньому заході України (центральна частина Європи). Особли­вістю є те, що він межує з п’ятьма державами: Польщею, Словач­чиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. Більшість із них вхо­дять до ЄС і є вигідними зовнішньоекономічними партнерами. Ра­йон перетинають важливі міжнародні залізничні та автомобільні шляхи, але він не має виходу до моря та найбільш віддалений від індустріально розвинених економічних районів сходу України.

Природні умови та ресурси. Природні умови району дуже різно­манітні. Це пояснюється особливостями фізико-географічного по­ложення та рельєфу. Район охоплює Українські Карпати, рівнинні території Передкарпаття, Закарпаття та частину Подільської висо­чини.

Клімат рівнинної території помірний континентальний із достат­нім зволоженням. Зима м’яка із частими відлигами, а літо тепле й досить дощове. У Карпатах клімат більш холодний і вологий. Се­редньорічні температури повітря у верхньому ярусі гір становлять +1 °С. Норма опадів є найбільшою в Україні — до 1400—2000 мм на рік. Причому більше ніж дві третини випадає в літній період.

   Велика кількість опадів обумовила формування густої річкової мережі та високий рівень забезпечення водними ресурсами. Го­ловні річки — Дністер із притоками Тисменицею, Стриєм, Гни­лою Липою, Бистрицею; Прут із притокою Черемошем, а також Тиса й Західний Буг. Деякі з них використовуються для виробни­цтва гідроенергії, судноплавства (Дністер) і лісосплаву (Черемош). Характерна риса режиму гірських річок — катастрофічні літньо-осінні повені, викликані рясними дощами. Так, у липні 2008 р. від таких повеней найбільше постраждали Івано-Франківська, Закар­патська та Чернівецька області. 

   У районі багато озер і ставків, ве­ликі запаси підземних вод.

   Забезпеченість земельними ресурсами нижча за середні показни­ки по Україні. Особливості клімату та рослинного покриву зумови­ли формування на рівнинній території дерново-підзолистих (міша­ні ліси), сірих лісових і чорноземних (лісостеп) ґрунтів; у Карпатах переважають бурі лісові. У цілому ґрунти відрізняються опідзоле-ністю та перезволоженістю, тому мають потребу в осушувальній меліорації, вапнуванні й органічних добривах.

   Район має найвищій рівень забезпеченості лісовими ресурсами. Основні масиви зосереджені в Карпатах: до висоти 400 м тут пере­важають дубові ліси, їх заступають буки, а потім хвойні породи де­рев (ялина, смерека та ялиця).

   Район добре забезпечений окремими видами корисних копалин. Серед паливних важливе значення має Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн, де переважає газове вугілля. Покла­ди нафти та природного газу зосереджені в Карпатській нафтога­зоносній області. Серед родовищ: Долинське, Битків-Бабчинське, Бориславське, Дашавське, Угерське, Рудківське, Опарське. Газові родовища практично вичерпані, зараз їх використовують як газо­сховища. На Львівщині є значні поклади торфу, у Передкарпатті та Закарпатті — сланців.

   Рудних корисних копалин недостатньо. Більшість зосереджено в Закарпатській області (свинець, цинк, кіновар, золото).

   Район є одним із найбагатших за запасами нерудних корисних копалин. Найважливіші серед них: калійна сіль (Львівська та Івано-Франківська області), кам’яна сіль (Закарпатська область), самородна сірка (Львівська та Івано-Франківська області). Так, у Солотвиному (Закарпатська область) є великі запаси кам’яної солі, які заглиблюються в земні надра на сотні метрів. Кріплень у копальнях немає, їх замінюють залишені недоторканими стовпи із солі. Зали, розташовані на глибині близько 200 м, є цілющими.

   У районі великі та різноманітні поклади будівельних матеріа­лів: глини, вапняків, гіпсу, кварцевих пісків. У Карпатах багато будівельного каміння. Серед вулканічних порід є андезити й базальти, а серед метаморфічних — мармури, наприклад червоні й сірі з гарним малюнком (біля міста Рахів). У Закарпатській об­ласті трапляються родовища білого, сірого, рожевого, червоного та блідо-зеленого мармуру. У районі є родовища мінеральних фарб (Іршавське) та бентоніту (Горбське).

   Карпатський економічний район має значні рекреаційні ресур­си. Це мінеральні води, лікувальні болота, історико-архітектурні пам’ятки, місця історичних подій. Так, за кількістю джерел міне­ральних вод, їхньою якістю та різноманітністю Карпатський район не має собі рівних у країні. Є води вуглекислі (Кваси, Шаян), залі­зисті (Кобилецька Галявина), сірководневі (Любінь Великий, Не-мирів, Шкло) і трускавецька «Нафтуся».

   Відмінності в населенні та трудових ресурсах. Демографічна си­туація не така напружена, як у більшості інших районів Україні й у цілому нагадує положення в сусідньому — Північно-Західному районі. Так, статеві диспропорції є найнижчими в Україні — на 1000 жінок припадає 901 чоловік. У чому полягають інші відмін­ності в демографічній ситуації?

   Карпатський економічний район має високу густоту населен­ня, особливо у Львівській області — 117 осіб/ км2 (середній показ­ник — 107 осіб/ км2).

   У той самий час Карпатський район є одним із трьох районів, де сільське населення більше за міське. Густота сільського населення є найвищою та у 2,1 разу перевищує середній показник. Найбіль­шими є й середні розміри сільського поселення — 890 осіб.За національним складом майже 90 % населення складають українці. Також мешкають росіяни (здебільшого в міських посе­леннях), поляки (у Львівській області), угорці, словаки (у Закар­патській області), румуни (у Чернівецькій і Закарпатській облас­тях). Добре виражені етнографічні групи корінних жителів краю.Незважаючи на те, що територія району в минулому входила до складу різних країн, які проводили політику денаціоналізації ко­рінного населення, народ зберіг почуття любові до рідної мови, по­ваги до української церкви та народних традицій.

   Забезпеченість трудовими ресурсами близька до середнього рів­ня. У той самий час завдяки більш сприятливій демографічній си­туації трудові ресурси мають менший середній вік. У сільській міс­цевості існує надлишок трудових ресурсів. Це зумовлює значні ма­ятникові міграції до великих міст і виїзд на роботу в інші райони України та за межі держави.

   Господарський комплекс району. У промисловості до галузей спеціалізації належать: машинобудування, паливна, деревооб­робна, легка, харчова. Значні обсяги виробництва припадають на електроенергетику, хімічну та будівельну індустрію.

   Площа Львівсько-Волинського вугільного басейну — близько 10 тис. км2. Тут діє 21 шахта, у перспективі передбачається зали­шити тільки дві працюючі шахти.Електроенергетика представлена Бурштинською ТЕС (Івано-Франківська область) потужністю 2300 мВт та Добротвірською ТЕС (Львівська область) потужністю 600 мВт. Основним паливом для електростанцій є вугілля (трохи менше 80 %), резервним та розтоплювальним — природний газ (біля 20 %) та мазут. Вони про­ектувалися під використання вугілля Донецького та Львівсько-Волинського вугільних басейнів. Зараз енергетики змушені закупо­вувати імпортне вугілля (у Польщі та Росії) за нижчими цінами, — навіть при тому, що воно не відповідає проектним характеристикам електростанцій через низьку якість (велика зольність та вологість, погані розмельні характеристики). Поки що використання дешев­шого та енергетично ефективнішого польського вугілля збільшує прибутковість компанії. Електростанції пов’язані з енергосисте­мою Центральної та Західної Європи й можуть експортувати свою продукцію в ці регіони. У Карпатах працює Теребля-Ріцька ГЕС.Калуський хіміко-металургійний комбінат (Івано-Франківська область) виробляє металевий магній. Сировиною для його отри­мання є родовища калійно-магнієвих солей Прикарпаття (Стеб­ник, Калуш).У машинобудуванні переважають трудомісткі галузі, які орієн­туються на кваліфіковані кадри та споживача. Найбільше значення мають транспортне (міські та міжміські автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, мопеди, велосипеди) і сільськогосподарське машино­будування (міні-трактори, косарки, оприскувачі), радіоелектро­ніка та електротехніка, приладобудування та верстатобудування. Так, у найпотужнішому промисловому центрі району — місті Льво­ві працюють автомобільний, інструментальний, телевізійний, ме­ханічний заводи, заводи сільськогосподарського машинобудуван­ня, гідромеханічних передач, мотозавод. «Львівський автобусний завод», відомий високою якістю продукції, у тому числі техніч­ними характеристиками, комфортністю та дизайном. У конкурсі «Автомобіль року в Україні — 2005», модель ЛАЗ-А183 СІТІ став переможцем у номінації «Кращий автобус середнього й великого класу», а туристичний півтораповерховий «Неолаз» (ЛАЗ-5208) ді­став нагороду в номінації «Кращий туристичний автобус». На під­приємстві також виробляють тролейбуси й мікроавтобуси, розгля­дається можливість випуску вантажних автомобілів.«Львівсільмаш» — єдине в Україні підприємство, яке спеціа­лізується на випуску машин та обладнання для хімічного захис­ту рослин і внесення рідких мінеральних добрив. Спеціалізованим підприємством підйомно-транспортного машинобудування є львів­ський завод «Автонавантажувач», який виробляє різні типи авто­навантажувачів. Телевізійний завод «Електрон» виготовляє рідко­кристалічні та плазмові телевізори, готує до запуску DVD-плеєри. Львівський експериментальний механічний завод виробляє облад­нання для будівництва нафто- та газопроводів.

   Дрогобицький завод автомобільних кранів виготовляє не тіль­ки крани, а й сільськогосподарську техніку — косарки та плуги. «Чернівцілегмаш» випускає широкий асортимент товарів народно­го споживання: ручні в’язальні машини, побутові електротехнічні вироби, електросонценагрівачі. Берегівський завод точної механі­ки спеціалізується на медичному обладнанні, настільних верста­тах, подрібнювачах зерна. У Бориславі випускають автозапчасти­ни, штучні алмази та алмазні інструменти. В Ужгороді працює за­вод «Електродвигун». Під Ужгородом відкрито перший в Україні завод мобільних телефонів і стримерів (пристроїв для зберігання даних на стрічкових носіях). Один із найбільших у Європі вироб­ників плат для мобільних телефонів — компанія Ат&S планує по­будувати у Львівській області завод із виробництва своєї продукції. Поблизу Івано-Франківська можливе будівництво заводу з вироб­ництва електрообладнання для автомобілів.ВАТ «Родон» (Івано-Франківськ) — одне з п’яти підприємств в Україні, що понад 30 років виробляє та постачає електронні ком­поненти. Останніми роками воно переживає період оновлення, здійснюючи технічну реконструкцію з метою розвитку виробни­цтва мікроелектроніки, телефонних апаратів, пультів дистанцій­ного управління, калькуляторів.Львiвська iзоляторна компанiя, яка виникла внаслiдок ре-органiзацiї Львiвського iзоляторного заводу, перейняла і розвину­ла традицiї виробництва низько- та високовольтних iзоляторiв з за­гартованого та відпаленого скла.

   Хімічна промисловість району орієнтується на поклади калійної та кухонної солей, самородної сірки, озокериту, кам’яного вугіл­ля, нафти та природного газу. До провідних виробництв гірничої хімії належить підприємство «Сірка» (місто Новий Розділ, Львів­ська область). Крім сірки тут випускають сірчану кислоту, азотні, фосфорні та калійні добрива. У Бориславі виробляють медичний озокерит, домішки до гумової продукції, мастила. Калійні добрива випускаються в Калуші та Стебнику. Це технологічно самостійні виробництва, які використовують місцеву сировину

   Розвивається хімія органічного синтезу. Так, Сокальський завод хімічного волокна виробляє віскозне волокно та технічний сірко­вуглець; концерн «Оріана» (місто Калуш) — поліетилен, мінераль­ні добрива та соду; Дашавський завод композиційних матеріалів — технічний вуглець та гумотехнічні вироби; спільне українсько-німецьке підприємство «Вінісін» (місто Калуш) — покриття для підлоги та поліпропіленове волокно, «Лукор» (місто Калуш) — хлористий вініл, хлор, каустичну соду. В Івано-Франківську пра­цює завод тонкого органічного синтезу, який спеціалізується на виробництві хімікатів-добавок, поверхнево-активних і текстиль-нодопоміжних речовин.

   У значних обсягах випускається лакофарбова продукція. Черні­вецький хімічний завод спеціалізується на виробництві водороз­чинних екологічно чистих лакофарбових матеріалів, ґрунтовок та шпаклівок, розчинників і мастик. У місті Яворові (Львівська об­ласть) розташований завод «Снєжка-Україна», який випускає три види водоемульсійних фарб (торговельна марка «Снєжка»), які відрізняються мінімальним впливом на навколишнє середовище. Івано-Франківське підприємство «Полімер» (колишній хімзавод) виготовляє лаки та фарби, продукцію побутової хімії, гумотехнічні вироби. Нафтопереробні заводи розташовані в Дрогобичі («Гали­чина») і Надвірній («Нафтохімік Прикарпаття»).

   Важливими галузями спеціалізації є лісозаготівельна та де­ревообробна промисловість. Підприємства з виробництва пило­матеріалів є в Чернівецькій (Берегомет, Чернівці, Путила, Ви-жниця, Красноїльськ), Івано-Франківській (Брошнів, Вигода, Надвірна, Рожнятів), Львівській (Сколе, Стрий, Турка), Закар­патській (Рахів, Свалява). Так, Красноїловський деревообробний комбінат, крім пиломатеріалів, виробляє фанеру та паркет, Надвірнянський лісокомбінат — прості та ламіновані деревоструж­кові плити, меблі, спільне підприємство «ЛК Інтерплит Надвір­на» — ламіновані деревостружкові плити та фанеру (торговельна марка WBM).

   Серед великих меблевих підприємств — Івано-Франківська меблева фабрика, Ужгородський фанерно-меблевий комбінат, Чер­нівецький меблевий комбінат. Добросинський деревообробний комбінат (місто Жовква Львівської області) виробляє меблі для кухні.Підприємства целюлозно-паперової промисловості розташовані в Рахові (картонна фабрика) і Жидачеві. Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат — найбільший виробник газетного й друкова­ного паперу, також тут випускають зошити, щоденники, альбоми для малювання.

   Підприємства лісохімічної галузі тяжіють до місць лісозаготів­лі. У виробництві вони використовують недорогу сировину: відхо­ди деревообробної й целюлозно-паперової галузей, сільськогоспо­дарського виробництва, а також живицю хвойних дерев. Серед під­приємств галузі виділяються Великобичківський, Свалявський, Перечинський лісокомбінати (Закарпатська область) та Вигод-ський лісохімічний завод (Івано-Франківська область). Спеціаліза­ція Великобичківського лісокомбінату — деревинне вугілля, оцто­ва кислота, смоли та клеї. Свалявський комбінат випускає дере­винне вугілля, добавки для легких термоізоляційних будівельних блоків. Перечинський комбінат є єдиним виробником етилацетату в Україні. Крім того випускаються смоли, фанера та деревоструж­кові плити, які виготовляють на основі власних смол.

   Потужна сировинна база, потреби господарства та населення зумовили розвиток промисловості будівельних матеріалів. Най­більше значення має виробництво цементу (Львівська та Івано-Франківська області), цегли (Івано-Франківськ, Мукачеве, Чер­нівці, Коломия), гіпсу, покрівельних матеріалів, залізобетонних виробів. Так, підприємство «Івано-Франківськцемент» випускає портланд-цемент, шифер, азбестоцементні труби. Мукачівський завод будівельної кераміки є одним із провідних виробників лицьо­вої цегли та архітектурно-оздоблювальної кераміки, тут уперше за­провадили виробництво елементів брукування шляхів. Львівський керамічний завод спеціалізується на сантехнічних виробах, чере­пиці та керамічній плитці.

   У харчовій промисловості найбільше значення мають молочна, борошномельно-круп’яна, м’ясна, цукрова, маслоробно-сироварна, кондитерська, плодоовочева галузі. Розміщення багатьох підпри­ємств залежить від спеціалізації сільського господарства. Так, овочі та фрукти переробляються в лісостепових і передгірських районах, льон — у Передкарпатті. Більш рівномірно розміщені маслосирзаводи. Найбільші сироробні заводи: Городенківський (Івано-Франківська область) та Старосамбірський (Львівська об­ласть). Потужні м’ясокомбінати розташовані в обласних центрах.Серед галузей легкої промисловості виділяються трикотажна, текстильна, швейна, панчішно-шкарпеткова, взуттєва. Трико­тажні підприємства розташовані у Львові, Чернівцях, Мукачеві, Ужгороді. Так, трикотажні фірми «Арніка» (місто Чернівці) та «Промiнь» (місто Львів) випускають трикотажне полотно та виро­би з нього. До центрів текстильної промисловості належать Львів, Долина (Івано-Франківська область), Чернівці, Іршава (Закарпат­ська область). Серед підприємств швейної галузі: Самбірська фа­брика (напівкомбінезони, куртки, бавовняні костюми), Львівська фабрика швейних спортивних виробів (спортивний одяг, утеплені куртки), Дрогобицьке підприємство «Зоря» (швейні вироби дитя­чого асортименту, шкільна форма).

   Одне з найстаріших підприємств легкої промисловості — хутро-фірма «Тисмениця» (місто Тисмениця Івано-Франківської облас­ті). Вона забезпечує вичинку та фарбування шкурок кролика, нор­ки, нутрії, ондатри, лисиці, песця, каракулю. Із них виробляють пальта, куртки, головні убори, хутряні аксесуари.

   У межах району виділяють такі промислові вузли: Львівський (машинобудування, хімічна, легка, харчова індустрія, промисло­вість будівельних матеріалів), Дрогобицько-Стрийський (хімічна, деревообробна промисловість, машинобудування, харчова, легка індустрія), Червоноград-Сокальський (вугільна, хімічна, харчо­ва, легка індустрія, промисловість будівельних матеріалів), Івано-Франківський (машинобудування, деревообробна, харчова, легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів), Калусько-Долинський (хімічна, машинобудування, харчова, легка інду­стрія), Чернівецький (машинобудування, легка, харчова, хімічна, деревообробна індустрія), Ужгородсько-Мукачівський (машинобу­дування, легка, деревообробна, харчова промисловість).

   Особливість сільського господарства Карпатського району поля­гає в суттєвих відмінностях у спеціалізації. Це зумовлено відмін­ностями в природних умовах.

   Теплий помірно-континентальний клімат сприяє вирощуван­ню ранніх сільськогосподарських культур, садівництву, виногра­дарству. Тривалість сонячного сяйва 2100 год на рік створює умо­ви для дозрівання винограду, високоякісних фруктових і овочевих культур.

   Велике значення в Карпатському районі має туристичне та санаторно-курортне господарство. Найбільш перспективні Укра­їнські Карпати, де розташовані Трускавець, Моршин, Яремча.

   Важливими центрами туризму є Львів, Чернівці, Галич, Ужгород, Івано-Франківськ. 

    Через його територію проходять два міжнародні транспортні кори­дори: № 3 Берлін (Дрезден) — Вроцлав — Львів — Київ та № 5 Трі­єст — Любляна — Будапешт — Братислава — Ужгород — Львів. Розвитку транзитного потенціалу сприяє значна кількість заліз­ничних та автомобільних магістралей загальнодержавного й між­народного значення. Довжина залізничних магістралей загаль­ного користування мають довжину 2898 км, автомобільних шля­хів з твердим покриттям — 18,1 тис. км. Головні залізничні колії зв’язують центральні райони країни зі Львовом. У свою чергу, це місто має сполучення з Прагою, Будапештом, Краковом, Варшавою. Автомобільний транспорт здійснює як внутрішньорайонні переве­зення, у тому числі через гірські перевали, так і міждержавні. Го­ловні автомагістралі: Львів — Рівне — Київ, Львів — Тернопіль — Вінниця — Київ, Львів — Ужгород, Львів — Івано-Франківськ — Чернівці.Через територію району прокладено газопроводи Уренґой — Помари — Ужгород, Оренбург — Західний кордон; нафтопровід «Дружба». Зростає значення повітряного транспорту, міжнародне значення має Львівський аеропорт.Найбільшими транспортними вузлами району є Львів, Чоп, Чер­нівці, Івано-Франківськ, Дрогобич, Стрий, Самбір, Коломия.

   Район постачає автобуси, тролейбуси, автонавантажувачі, авто­мобільні крани, інструменти, телевізори, конвеєрні лінії, лісома­теріали, меблі, сільськогосподарські машини, обладнання для на­фтової та газової промисловості, устаткування для легкої промис­ловості, хутрові вироби, калійні добрива, сірку.

   З інших районів одержують метали, мінеральні добрива, сіль­ськогосподарські машини, синтетичні волокна, шовкові, бавовня­ні і лляні тканини, автомобілі, обладнання для харчової промисло­вості, олію.

   Найбільші міста. Найбільшим економічним і культурно-освіт­нім центром району є Львів. Крім різноманітної продукції ма­шинобудування в цьому місті виробляють продукти харчування, косметику, ліки, меблі, скло, керамічні вироби, будівельні мате­ріали, музичні інструменти. Серед численних підприємств легкої промисловості: текстильні, швейні, трикотажні, шкіряні та взут­тєві виробництва. Так, підприємство «Світанок» спеціалізується на виготовленні шкіри для взуття, галантереї, шкіряних виро­бів (як сировина використовується шкіра великої рогатої худоби та свиней). До харчової належать виробниче об’єднання «Світоч» (кондитерські вироби), об’єднання «Колос», м’ясний, молочний і жировий комбінати. Так, Львівський жиркомбінат виробляє різ­ні види маргарину, майонез, жири для підприємств харчової про­мисловості.Львів є одним із найважливіших центрів науки й освіти. Тут розташований науковий центр НАН України, понад 40 науково-дослідних і проектно-конструкторських інститутів. Серед числен­них вузів Національний університет ім. І. Франка, університет «Львівська політехніка», Національний медичний університет, Національна академія мистецтв, Національна музична академія. У місті працюють п’ять театрів, серед них театр опери та балету, дев’ять музеїв, картинна галерея.Львів — найвизначніший туристичний центр Західної України, у якому багато пам’яток історії та архітектури.Значним економічним і культурно-освітнім центром району є Іва но-Франківськ. Провідними галузями промисловості міста є машинобудування, деревообробна, легка та харчова індустрія. До підприємств машинобудування належать «Карпатпресмаш», «Аг-ромаш», арматурний, котельно-зварювальний. Так, підприємство «Агромаш» виробляє міні-трактори «Прикарпатець», паливно-заправні станції та резервуари, навісне обладнання.Серед підприємств деревообробної галузі — Івано-Фран ків-ський лісокомбінат, «Галичина-ліс», товариство «Тара». Іва но-

Франківський лісокомбінат спеціалізується на пиломатеріалах і паркеті з різних порід дерев.Легку промисловість представляють трикотажні, швейні, шкіря­ні та інші підприємства. Так, спільне українсько-польське підпри­ємство «Лентекс» виробляє лляну пряжу та брезент. У місті багато підприємств харчової галузі. Івано-Франківська харчосмакова фа­брика випускає кондитерські та макаронні вироби, безалкогольні напої; підприємство «Полонина» — плавлені сири, майонез, кетчуп.Провідні вузи міста: Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, Державна медична академія, Національний тех­нічний університет нафти й газу. В Івано-Франківську працює дра­матичний театр, філармонія, музеї.Чернівці є адміністративним, економічним і культурним цен­тром однойменної області. Його промисловість спеціалізується на машинобудуванні, легкій, харчовій і деревообробній індустрії. Се­ред машинобудівних підприємств — «Чернівцілегмаш», «Машза-вод», «Iндустрiя», «Чернівцісільмаш», ремонтно-механічний за­вод. Так, «Машзавод» випускає обладнання для видобутку, тран­спортування, переробки та зберігання нафти, газу й конденсату, в тому числі для магістральних трубопроводів, завантаження та розвантаження танкерів.Легка промисловість представлена швейними, панчішними, рукавично-трикотажним, бавовняними виробництвами. Працю­ють підприємства харчової та деревообробної промисловості.Серед вищих навчальних закладів міста — Чернівецький уні­верситет, Державна медична академія, Державний фінансово-економічний інститут. У Чернівцях є два театри, музеї.Ужгород — найменший за кількістю населення обласний центр України. Провідні підприємства міста належать до машинобуду­вання, легкої, харчової та деревообробної галузей. Машинобуду­вання представлене заводами «Тиса», «Електродвигун», «Ужго­родський Турбогаз», «Конвектор». Машинобудівний завод «Тиса» виробляє радіоприймачі та кавоварки, завод «Конвектор» — стаці­онарні опалювальні прилади. Серед підприємств легкої промисло­вості — взуттєва та швейна фабрика, товариство «Веліт», фабри­ка швейних виробів «Карпати Інтерконтиненталь». Так, Ужгород­ська швейна фабрика виробляє жіночі костюми, блузи, сукні; одяг для дітей; військову та шкільну форму.Ужгород розташований на кордоні зі Словаччиною, тут діють два прикордонні переходи — автомобільний і залізничний.

   У місті працює Національний університет, Державний інсти­тут інформатики, економіки й права, Українська богословська академія ім. Святих Кирила й Мефодія; розташовані два театри, музеї.Проблеми та перспективи розвитку району. Карпатський еконо­мічний район має недостатній рівень розвитку промисловості (крім Львівської області). Як і для інших районів, проблемою є інтенси­фікація сільськогосподарського виробництва за рахунок викорис­тання сучасної техніки, добрив і засобів захисту рослин. Не повні­стю використовується рекреаційний потенціал району. Унікальні курорти Карпат, Передкарпаття і Закарпаття можуть давати знач­ний прибуток.

   Потребують уваги питання охорони унікальних лісових ресур­сів та здійснення протиерозійних заходів. У районах розміщен­ня гірничо-хімічних виробництв і цементної промисловості треба вжити заходів щодо усунення промислових викидів у повітряний і водний басейни.

   Дуже актуальні питання пов’язані з наслідками несприятливих фізико-географічних процесів (повені, селі, зсуви). Необхідне регу­лювання стоку карпатських річок, які затоплюють у період пове­ней значні передгірські території.