Причорноморський економічний район

   

Площа — 113,4 тис. км2, населення — 6994 тис. осіб (на 1 січня 2009 р.). Питома вага в території (18,8 %), населенні (15,1 %), продукції сільського господарства (14,4 %), експорті (6,0 %) Області Автономна Респу­бліка Крим Утворена в 1991 р. (від 1954 р. була об­ластю) Одеська Утворена в 1932 р. Херсонська Утворена в 1944 р. Миколаївська Утворена в 1937 р. Площа (із містом Севастополем) 27 тис. км2, населення (із містом Севастополем) — 2307 тис. осіб (на 1 січня 2009 р.) Площа 33,3 тис. км2, населення — 2392 тис. осіб (на 1 травня 2008 р.) Площа 28,5 тис. км2, населення — 1099 тис. осіб (на 1 січня 2009 р.) Площа 24,6 тис. км2, населення — 1196 тис. осіб (на 1 січня 2009 р.) Кількість міст — 17, найбільші: Се­вастополь (340 тис. осіб) Сімферополь (337,1 тис. осіб), Керч (150,1 тис. осіб), Євпаторія (106,7 тис. осіб) Кількість міст — 19, най­більші: Одеса (1008,6 тис. осіб), Ізмаїл (78,2 тис. осіб), Іллічівськ (57,5 тис. осіб), Білгород-Дністровський (50,4 тис. осіб) Кількість міст — 9, най­більші: Херсон (306,6 тис. осіб), Нова Каховка (51,2 тис. осіб), Каховка (37,9 тис. осіб) Кількість міст — 9, най­більші: Миколаїв (504,3 тис. осіб), Первомайськ (67,6 тис. осіб), Південноукраїнськ (39,2 тис. осіб) Економіко-географічне положення. Причорноморський еконо­мічний район є найбільшим за площею та кількістю населення. Він розташований на півдні України. Порівняно з Карпатським райо­ном його економіко-географічне положення має такі переваги та недоліки.Природні умови та ресурси. У рельєфі району переважають рів­нини, більша частина припадає на Причорноморську й Північно-кримську низовини. Середні висоти Причорноморської низови­ни — 50–110 м, в окремих місцях нижче за рівень моря. У минулому вона являла собою морське дно, тому складена вапняками. На пів­ночі розташовані порізані балками, ярами й річковими долинами Подільська й Придніпровська височини. Територія Кримсько­го півострова також включає Кримські гори з Південним берегом Криму.  Клімат основної частини району — помірний континентальний із м’якою малосніжною зимою та жарким посушливим літом. Річ­на кількість опадів на рівнинній території коливається від 330 до 450 мм. Характерна риса — високий рівень випаровуваності, що вдвічі перевищує кількість опадів.   Забезпеченість водними ресурсами значно нижча від середньої. Основою для постачання прісної води є нижні течії Дніпра, Дунаю, Дністра, Південного Бугу. Багато з невеликих річок у літній пе­ріод пересихають. Найбільші водні артерії використовуються для судноплавства, зрошення та одержання гідроенергії. У західній частині приморської смуги району багато прісноводних і солоних озер. По всьому узбережжю глибоко в суходіл удаються лимани та затоки. Частина лиманів відомі своїми цілющими грязями та ро­пою. Найвідоміші з них розташовані в Одеській області (Куяль-ницький і Хаджибейський).    Район має високий рівень забезпечення земельними ресурсами. Ґрунти регіону різноманітні, у північно-західній частині, що роз­ташована в лісостепу, переважають опідзолені й типові чорноземи. На іншій території, у степах, поширені чорноземи звичайні й пів­денні, а також каштанові ґрунти разом із солонцями. Ця частина району піддається посухам, курним бурям і суховіям.    Через посушливий клімат, недостатню кількість опадів і вод­них ресурсів степові простори відчувають гостру потребу у воді. Тому частина оброблюваних земель зрошується. Для цього вико­ристовуються Каховська, Краснознам’янська, Інгулецька та інші зрошувально-обводнювальні системи.    У районі майже відсутні лісові ресурси. Лісові масиви зустріча­ються в північній частині району (долини річок) і в Кримських го­рах. Створені людьми штучні посадки й полезахисні смуги промис­лового значення не мають.Чорне й Азовське моря багаті на промислову рибу (кілька, став­рида, хамса, тюлька, пеленгас, судак, камбала, кефаль, білуга, осе­ледець, бички, морський окунь). У Чорному морі також живуть но­восели — далекосхідний лосось (горбуша), балтійська тріска, сму­гастий окунь.    Район забезпечений окремими видами корисних копалин. Тут розташована Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна область.    Найбільше значення мають родовища природного газу, в тому числі Джанкойське й Глібовське. В останні роки нафта й газ роз­робляються на шельфі Чорного й Азовського морів, що підвищує собівартість їхнього видобутку. За сприятливого розвитку через п’ять-шість років тут планується видобувати 3 млрд м3 газу на рік. Невеликі поклади бурого вугілля залягають в Одеській та Мико­лаївській областях. У районі значний потенціал вітрової енергії, який починає використовуватися для виробництва електроенергії.    Рудні корисні копалини представлені Керченським залізоруд­ним басейном. Тут на невеликих глибинах залягають бурі залізня­ки осадового походження з умістом заліза до 40 %. Якісні флюсові вапняки видобувають у Балаклавському родовищі.Причорноморський район добре забезпечений сировиною для хімічної промисловості, яка представлена запасами солей натрію, брому, хлору, йоду, магнію (Сиваш, солоні озера й лимани). Поши­рені поклади корисних копалин для будівельної промисловості — глини, кварцевих пісків, вапняків, мергелю, мармуру, граніту.    Район має унікальні рекреаційні ресурси, до яких належать те­плі моря, ландшафти Кримських гір, довга берегова лінія з пляжа­ми, сприятливий клімат, джерела мінеральних вод, лікувальні гря­зі та ропа лиманів, архітектурні та історико-культурні пам’ятки.    Відмінності в населенні та трудових ресурсах. Для району харак­терна складна демографічна ситуація. Це відображається у зрос­танні населення середньої та старшої вікових груп та переважанні частки жінок у статевому складі.    Серед інших особливостей району — значно менша густота на­селення та більш строкатий національний склад. Так, середня гус­тота населення складає 62 особи/км2, але в АРК цей показник ся­гає 86 осіб/км2, а в Херсонській він менший за 40 осіб/км2. За на­ціональним різноманіттям можна виділити Автономну Республіку Крим та Одеську область. У Криму більше ніж половину населен­ня складають росіяни, 24,3 % — українці, 12 % — кримські тата­ри, також проживають білоруси, греки, караїми. Одеська область є багатонаціональною з переважанням українців (62,8 %) і росіян (20,7 %), також тут проживає значна кількість болгар і молдован. У Миколаївській і Херсонській областях 4/5 населення складають українці.    Питома вага міського населення близька до середніх показників. Характерною рисою розселення жителів району є те, що найбільші міста, за винятком Сімферополя, розташовані на узбережжі, у вну­трішній частині переважають малі й середні міста.Район забезпечений трудовими ресурсами, питома вага яких трохи вища за середній показник за рахунок меншої кількості осіб старшої вікової групи.    Господарський комплекс району. До середини XIX ст. Причорномор’я розвивалося лише як сільськогосподарський регіон. Структура господарства почала швидко ускладнюватися з будівни­цтвом залізниць (Одеса — Кременчук — Харків, Харків — Сімфе­рополь, Одеса — Київ). Різко зросли обсяги експорту пшениці; зго­дом у портових містах (Одеса, Миколаїв, Генічеськ) виникло вели­ке борошномельне виробництво з орієнтацією на експорт.    Зараз район спеціалізується на обробній промисловості, сіль­ському та курортно-туристичному господарстві. Провідними галу­зями промисловості є машинобудування, харчова, легка та хіміч­на. Значні обсяги продукції припадають на паливно-енергетичний комплекс і промисловість будівельних матеріалів.    До паливно-енергетичного комплексу входять підприємства, що видобувають і транспортують природний газ і нафту. Електроенер­гію виробляє Каховська ГЕС та теплові електростанції, розміщені у великих містах. У Миколаївській області працює потужна Пів­денноукраїнська АЕС. Завершено будівництво першої черги Ташлицької ГАЕС. Разом із атомною електростанцією та Олександрівською ГЕС вона утворює Південноукраїнський енергокомплекс. Місцеве значення можуть мати вітрові (найбільш перспективні райони — узбережжя морів, Керченський і Тарханкутський пів­острови, гірські райони) та сонячні електростанції (Південний бе­рег Криму). Перші вітрові електростанції (ВЕС) почали працювати в Україні на початку 90-х років ХХ ст., сьогодні серед них: Донузлавська та Асканійська.    Металургія включає видобуток і збагачення руд Керченського залізорудного басейну, цехи малої металургії та Миколаївський глиноземний завод. Він був побудований у 1980 р. На ньому вста­новлене обладнання закордонного виробництва. Основна сиро­вина теж надходить із-за кордону: із Ґвінеї (близько 40 % від за­гального обсягу), Австралії й Бразілії. Для його прийому служить Дніпро-Бузький морський порт, що спеціалізується на переванта­женні бокситів. Основний вид продукції, що випускається, — гли­нозем, частина якого вивозиться в Росію, частина — надходить на Запорізький алюмінієвий комбінат. Підприємство проводить мо­дернізацію, що дозволить збільшити виробництво глинозему до 1,7 млн т на рік.Економіко-географічне положення, наявність кваліфікова­них трудових ресурсів та особливості господарства району суттєво вплинули на розвиток машинобудування. Галузь спеціалізується на суднобудуванні, судноремонті, сільськогосподарському маши­нобудуванні, виробництві обладнання, у тому числі для харчової промисловості.    Провідні центри суднобудування в Україні — Миколаїв, Херсон, Керч. Основу галузі становлять 11 профільних підприємств, де ви­робляють сухогрузи, танкери, рефрижератори, криголамні судна, траулери, контейнеровози, буксири.Більше половини основних фондів суднобудівної галузі розташо­вані в місті Миколаєві. Тут працюють суднобудівний завод «Оке­ан» («Дамен Шіпярдс Океан»), «Суднобудівний завод ім. 61 Ко­мунара», «Чорноморський суднобудівний завод», завод «Лиман» і Миколаївська малотоннажна верф. «Дамен Шіпярдс Океан» спе­ціалізується на виготовленні суден для перевезення комбінованих вантажів, танкерів, контейнеровозів, барж, багатоцільових понто­нів, буксирів, річкових суден. «Чорноморський суднобудівний за­вод» спеціалізується на виробництві судів вантажопідйомністю до 105 тис. т, випускає плавучі бурові установки, виробляє суднове обладнання. Основний пакет акцій заводу «Океан» належить гол­ландській компанії DamenShipyardsGroup.Суднобудівний завод «Лиман» реалізує програму створення малотоннажних суден для рибопромислового та рибоохоронного флоту — траулери, боти, патрульні та спеціальні катери, а також яхти.    Низка суднобудівних і судноремонтних заводів розташовані в Херсоні, Одесі, Керчі, Севастополі, Кілії, Феодосії, Іллічівську. Так, Херсонський суднобудівний завод будує морські транспортні судна спеціального призначення — сухогрузи, контейнеровози, по­роми. Суднобудівний завод «Залів» (Керч) є провідним підприєм­ством із будівництва сучасних середньотоннажних танкерів ванта­жопідйомністю 65 тис. т.     На ВАТ «Херсонський суднобудівний за­вод» спускають на воду сухогрузи, танкери, контейнеровози, судна поромного типу, здійснюють ремонтні роботи.Завод «Палада» (Херсон) є провідним підприємством із буду­вання плавучих доків, які працюють у багатьох країнах. На Кілійському суднобудівельно-судноремонтному заводі випускають бар­жі, хімовози та зерновози. Керченський морський завод «Фрегат» здійснює ремонт рибопромислового флоту, будівництво малотон­нажних суден.    До галузі входить низка підприємств, які забезпечують випуск суднового обладнання. Так, потужне об’єднання «Зоря» — «Маш-проект» (Миколаїв) виготовляє газотурбінні двигуни, а також об­ладнання для магістральних газопроводів та електростанцій, Пер-вомайський завод «Дизельмаш» — дизелі та дизель-генератори, «Чорноморський машинобудівний завод» (Миколаїв) — суднові котли та палубні механізми, «Судмаш» (Херсон) — суднове облад­нання.    Розвиваються також інші галузі транспортного машинобудуван­ня. Херсонський завод «Анто-Рус» — складання автомобілів, Сім­феропольський машинобудівний завод «Прогрес» — обладнання та деталі до автомобілів і автобусів, Одеський автоскладальний за­вод — ізотермічні й рефрижераторні автомобілі, «Авіа-Про» (Хер­сон) — двомісні літаки.Сільськогосподарську техніку виробляє Херсонський комбайно­вий завод, «Одессільмаш», Джанкойський машинобудівний завод, Сімферопольський завод «Сільгоспдеталь», Первомайський завод «Фрегат». Основа виробництва підприємства «Херсонські комбай­ни» — техніка для збирання кукурудзи та соняшника. «Одессіль-маш» спеціалізується на ґрунтообробному обладнанні: модульні тракторні плуги та культиватори.    ВАТ «Дніпро» (Херсон) виготовляє і постачає високоякісні елек­тронні компоненти, які застосовуються в ракетно-космічній апара­турі, радіоелектронній техніці й товарах широкого вжитку.    Відзначимо Каховський завод електрозварювального обладнан­ня, який виробляє зварювальні машини та напівавтомати, облад­нання для плазмової різки. Він входить у технопарк «Інститут електрозварювання ім. Патона».    Більшість підприємств хімічної індустрії розташовано в Авто­номній Республіці Крим та Одеській області. Так, у Криму працює акціонерна компанія «Титан» (місто Армянськ), Кримський содо­вий завод, підприємство «Бром» (місто Красноперекопськ), Сакський хімзавод, Сиваський анілінофарбовий завод, Сімферополь­ський завод пластмас. Основні види продукції «Титану» — дво окис титану та червоний залізоокисний пігмент, використовуються в лакофарбовій промисловості, також тут виробляють фосфоро-вміщуючі добрива (амофос та амофосфат). Продукція підприєм­ства «Бром» (бром і його сполуки, оксиди та карбонати магнію) необхідна для хімічної, фармацевтичної, фотографічної, електро­технічної, оптико-механічної промисловості. Сакський хімзавод виробляє мідний купорос, бром, каротин. У республіці велика ува­га приділяється використанню вторинних ресурсів.    В Одеській області працюють: припортовий завод (місто Южне) — рідкий аміак і гранульований карбамід, Одеський завод геотехнічних виробів — вироби для машинобудування, суднобуду­вання, сільського господарства, залізничного транспорту, підпри­ємство «Нові матеріали й технології» — продукція побутової хімії. Також у місті випускають лаки, фарби, пластмасові вироби, ліки.    ВАТ «Одеський припортовий завод» є третім за величиною під­приємством на Україні з випуску азотних добрив і другим — із ви­робництва аміаку, що використовується для одержання азотної кислоти й азотних мінеральних добрив. Більша частина виробле­ної заводом продукції вивозиться за кордон.У Херсоні хімічну галузь представляє завод «Дельта» — вироби побутової хімії, полімерна плівка, вироби з пластмас. У Миколаєві розташоване підприємство «Червоні вітрила», яке відоме різнома­нітною парфумерно-косметичною продукцією.    Нафтопереробна галузь представлена двома великими заводами в Одесі й Херсоні. З імпортної сировини тут виробляють бензин, ди­зельне паливо, бітум, мастила.Завдяки розвиненому сільському господарству та імпортній си­ровині в районі розвивається багатогалузева харчова промисло­вість. Добре відомі овочеві та фруктові консерви, повидло, соки та томатна паста під торговельною маркою «Господарочка», яку вироб ляє «Одеський консервний завод»; молоко «Ласуня», «Му», масло та дитяче харчування Балтського молочноконсервного ком­бінату; молочна продукція під торговельною маркою «Президент» Миколаївського молочного комбінату та «Родич» (Херсон); нату­ральні фруктові та плодоовочеві соки Одеського консервного заво­ду дитячого харчування та підприємства «Сандора» (селище Мико­лаївське Миколаївської області). У Каховському районі (Херсон­ська область) працює підприємство «Чумак», яке спеціалізується на виробництві кетчупів, консервованих овочів, майонезу, соусів, соняшникової олії, макаронів.    Серед інших підприємств: Первомайський молочноконсерв­ний комбінат — згущене молоко та вершки, Сімферопольський консервно-сушильний завод — фруктові соки, компоти, джеми, су­шені фрукти та овочі, «Одесхарчокомбінат» — супи швидкого при­готування, «Миколаївмолпром» — масло вершкове та тверді сири, Іллічівський та Одеський маслоекстракційні заводі — виробниц­тво рослинної олії.    У районі працює три рибопромислові об’єднання: Севастополь­ське (найбільші підприємства в Севастополі, Євпаторії, Ялті), Чор­номорське (Одеса, Ізмаїл, Очаків, Вилкове, Херсон) та Керченське. Одним із найбільших підприємств галузі є Південна мануфактура «Пролив» (колишній Керченський рибоконсервний завод «Про­лив»). Вона спеціалізується на випуску рибних консервів у томат­ному соусі, натуральних, натуральних із додаванням олії, шпрот­них і м’ясних паштетів. Крім того, випускає морожену рибу, рибу холодного копчення, м’ясо мідій. Очаківський рибоконсервний комбінат має потужність до 16 млн умовних банок на рік.    Особливістю району є великі обсяги виробництва виноградних вин. Шампанське та ігристі вина виробляє завод шампанських вин «Новий Світ», «Севастопольський винзавод», марочні та інші вина — «Масандра», агрофірма «Магарач», «Інкерманський завод марочних вин», агрокомбінат «Виноградний», Октябрський ви-ноконьячний завод, агрофірма «Золотая балка», «Первомайський вин завод», винзавод «Лівадія».    У деревообробній промисловості переважає виробництво меблів. Корпусні та м’які меблі, вітальні, спальні гарнітури, меблі для суден виробляє завод «Чорномормеблі» (Миколаїв), м’які меблі, шафи та полиці — Херсонська меблева фабрика, офісні та дитячі меблі — «Корабел» (Херсон).Серед найбільших підприємств целюлозно-паперової промис­ловості:    Херсонський    целюлозно-паперовий   та    Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат (Одеська область). Так, Ізмаїль­ський комбінат — один з основних виробників гофрованої тари, яка використовується для транспортування харчової та промисло­вої продукції. Серед замовників — «Світоч», «Торчин-продукт», «Житомирські ласощі».    У більшості великих і середніх міст є підприємства легкої про­мисловості. Вони використовують як місцеву, так і привізну сиро­вину. Найбільше значення має виробництво тканин, взуття, шкі­ри, трикотажних, швейних, хутрових і ватних виробів. Так, Хер­сонський бавовняний комбінат випускає бавовняні, махрові та лляні тканини, Керченська бавовнопрядильна фабрика — пряжу та махрові вироби.   В Одесі розташована конопледжутова фабрика. Два шкіряні за­води й дві взуттєві фабрики включає об’єднання «Шкірвзуття» (Сімферополь), тут працює замкнений виробничий цикл: від пере­робки сировини до випуску взуття. Підприємство «Красень» (Хер­сон) випускає верхній чоловічій і жіночій одяг із вовняних і на-піввовняних тканин; Одеська швейна фабрика — сорочки, штани, сукні та халати; Балтська хутрова фабрика — пальта та напівпальта, куртки на хутряній підкладці, головні убори з хутра; Сімферо­польська шкіргалантерейна фабрика — продукцію зі штучної та натуральної шкіри.    На базі розробки місцевих покладів у районі розвивається про­мисловість будівельних матеріалів. Найпотужніше підприєм­ство — «Югцемент» (Вільшанське Миколаївської області) потуж­ністю понад 1,2 млн т цементу на рік. У Херсонській області ве­ликих виробників будівельних матеріалів об’єднала «Таврійська будівельна компанія». В Одесі розташований лінолеумний завод і комбінат покрівельних матеріалів. У великих містах виробляють залізобетонні конструкції, повсюдно — різні види стінових мате­ріалів, насамперед цегли.    У межах району виділяють такі промислові вузли: Одеський (ма­шинобудування, харчова, легка, хімічна, промисловість будівель­них матеріалів), Миколаївський (машинобудівна, харчова, легка, парфумерна галузі, промисловість будівельних матеріалів), Хер­сонський (машинобудівна, харчова, легка, нафтопереробна, про­мисловість будівельних матеріалів), Каховсько-Бериславський (ма­шинобудування, харчова, промисловість будівельних матеріалів), Сімферопольський (машинобудування, харчова, легка, хімічна, промисловість будівельних матеріалів), Севастопольський (маши­нобудування, харчова, легка, промисловість будівельних матеріа­лів), Керченський (машинобудування, харчова, чорна металургія,промисловість будівельних матеріалів), Саксько-Євпаторійський (харчова, легка, хімічна).    Спеціалізація сільського господарства району визначається на­явними агрокліматичними ресурсами та високим ступенем освоєн­ня земель. Половина посівних площ зайнята під зерновими культу­рами — озима пшениця, ячмінь, кукурудза на зерно, просо.    Серед технічних культур переважають соняшник, цукрові буря­ки та ефіроолійні культури (коріандр, троянда, лаванда). Вирощу­ють кормові культури, виноград, фрукти (абрикоси, персики, гру­ші, яблука, сливи), овочі (помідори, баклажани, перець, кабачки), баштанні культури (дині, кавуни). Так, перше місце в Україні за збором помідорів посідає Херсонська область, у якій щорічно зби­рається майже 250 тис. т, на другому місці — Одеська область. Най­ціннішою, хоча й не найбільшою за територією, виноградарською зоною є південні схили Кримських гір. Тут вирощується виноград, що дає виняткові за якістю десертні й міцні вина. Крім цього до продуктів переробки винограду належать соки, компоти, варення, ізюм, кишмиш. У цілому на полях Причорномор’я збирають пе­реважну частину винограду країни, 20 % зерна, 23 % соняшника, 24 % овочів.    Основними галузями тваринництва є м’ясо-молочне скотарство та свинарство, розвинені птахівництво й тонкорунне вівчарство. За виробництвом вовни район є лідером у країні.Важливою галуззю спеціалізації Причорномор’я є курортно-туристичне господарство. Найбільший розвиток воно одержало в АР Крим та Одеській області. Тільки в Автономній Республіці Крим зосереджено третину санаторіїв курортного фонду України, будинків і пансіонатів відпочинку, які щорічно приймають понад 1 млн чол. Велику популярність мають кліматичні курорти Півден­ного берега Криму (Ялта, Алушта, Гурзуф, Алупка, Місхор). Прак­тичне значення мають лікувальні грязі численних солоних лима­нів та озер. На базі джерел мінеральних вод функціонують санато­рії в Євпаторії, Саках, Феодосії.    В Одеській області — понад сорок санаторіїв і пансіонатів з лі­куванням, багато будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і ди­тячі табори. Функціонують курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз — Затока, Куяльницький.Заклади відпочинку Миколаївської області розташовані голов­ним чином у курортних зонах Очакова та Миколаєва. Херсонська область має значні можливості для розвитку курортного госпо­дарства та масового відпочинку в долинах Дніпра, Інгульця, на узбережжях Каховського водосховища, Дніпровського лиману, Чорного та Азовського морів, але вони використовуються незна­чною мірою.З метою залучення інвестицій в економіку Автономної Респу­бліки Крим з грудня 2000 р. діє Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного роз­витку (ТПР) та спеціальну економічну зону (СЕЗ) «Порт Крим» в Автономній Республіці Крим».    Його метою є запровадження спеціального режиму інвестицій­ної діяльності на ТПР та створення спеціальної економічної зони «Порт Крим». В Автономній Республіці Крим є залучення інвести­цій у сферу виробництва, охорони здоров’я, відпочинку та туризму, сільське господарство для збереження існуючих і створення но­вих робочих місць, впровадження новітніх технологій, розвиток зовнішньоекономічних зв’язків, збільшення обсягів високоякіс­них товарів та послуг, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктур, збереження та ефективне використання природних ресурсів.    До територій пріоритетного розвитку належать: «Велика Ялта», «Алушта», «Судак», «Феодосія», «Сиваш» (в адміністративно-територіальних межах міст Красноперекопська, Армянська та Красноперекопського району), «Керч», «Східний Крим» (в адміністративно-територіальних межах Ленінського району). СЕЗ «Порт Крим» створена на території міста Керч.    Економіко-географічне положення та спеціалізація господар­ства сприяли розвитку в районі всіх видів транспорту. Найбільше значення мають залізничний, автомобільний і морський. Густота залізничних колій нижча за середні показники по Україні. Серед найважливіших магістралей: Одеса — Київ, Севастополь — Сімферополь — Харків, Херсон — Дніпропетровськ, Миколаїв — Знам’янка — Харків. Діють морські міжнародні залізничні по­ромні переправи між Іллічівськом та Варною (Болгарія), Кримом і Краснодарським краєм (Росія). Найбільшими залізничними вуз­лами є Одеса, Іллічівськ, Херсон, Каховка, Миколаїв, Сімферо­поль, Вознесенськ, Джанкой.Загальна довжина автомобільних шляхів із твердим покриттям перевищує 23 тис. км. Серед основних: Москва — Харків — За­поріжжя — Сімферополь, Миколаїв — Херсон — Сімферополь, Миколаїв — Одеса — Кишинів, Миколаїв — Кіровоград, Рені — Ростов-на-Дону. У Криму діє найпротяжніша тролейбусна лінія у світі, яка сполучає Сімферополь з Алуштою та Ялтою.Морський транспорт забезпечує каботажні перевезення та між­народне сполучення. Найбільші порти — Одеса, Іллічівськ, Керч, Херсон, Скадовськ, Миколаїв, Феодосія. Для реалізації міжнарод­них залізничних перевезень збудована поромна переправа Іллічівськ — Варна (Болгарія), залізничний пором між Кримом і Кав­казьким регіоном Російської Федерації.Річкове судноплавство здійснюється по Дніпру (Херсон, Нова Каховка, Гола Пристань), Дунаю (Ізмаїл, Рені), Південному Бугу. Завдяки Дунайській транспортній системі район має вихід до Цен­тральної та Західної Європи.    Територією району прокладено газопроводи Шебелинка — Оде­са, Глібовка — Сімферополь — Севастополь; нафтопроводи Кре­менчук — Херсон, Снігурівка — Одеса, Одеса — Броди (Львівська область); аміакопровід Тольятті — Одеса. Найважливіші аеропор­ти розташовані в Одесі, Сімферополі, Миколаєві та Херсоні.Причорноморський район забезпечує країну: овочами, борош­ном, консервами (овочевими, фруктовими, молочними, м’ясними), соками, компотами, інструментом, рибою і рибними консервами, молочною продукцією, устаткуванням для харчової промисловос­ті, комбайнами, одягом, обладнанням для торгівлі і громадського харчування, двоокисом титану, бромом і його сполуками.    З інших районів надходять метали, вугілля, машини і обладнан­ня, лісоматеріали, меблі, тара, хімічні добрива, прилади, автомо­білі, автобуси, синтетичні волокна, сільськогосподарські машини, одяг, взуття.     Найбільші міста. Одеса — найбільш потужний економічний, науково-освітній і культурний центр району. Провідне місце в про­мисловості міста посідає машинобудування, харчова, легка та хі­мічна галузі. Одеса є центром верстатобудування, виробництва важких кранів, кіноапаратури та поліграфічного обладнання. Се­ред підприємств, що випускають верстати, виділяється завод «Мі­крон», який спеціалізується на універсальних обробних центрах і фрезерних верстатах. Випуск гідравлічних ковальсько-пресових автоматів налагоджено на підприємстві «Пресмаш».    Широко представлено галузі харчової промисловості: борошно­мельна, рибна, плодоовочева, цукрова, м’ясна, молочна, олійно-жирова, виноробна, кондитерська. Так, шоколад, цукерки, кара­мель і печиво під торговельною маркою «Люкс» випускає підпри­ємство «Одесакондитер».Одеса — великий морський порт, через який проходять вантажі із зерном, металами, цукром, вугіллям, нафтопродуктами, цементом. Загальнодержавне значення має рекреаційний комплекс міста.    Серед вищих навчальних закладів: Національний універси­тет ім. І. І. Мечникова (заснований у 1865 р.), Національний політехнічний університет, Національний морський університет, Національна юридична академія, Державний медичний універси­тет. В Одесі працює Південний науковий центр НАН України, сім музеїв, шість театрів (у тому числі опери та балету), кіностудія.Миколаїв є адміністративним, економічним і культурно-освітнім центром однойменної області. Разом із суднобудуванням до промислового комплексу міста входять інші галузі машинобу­дування, кольорова металургія, легка та харчова промисловості. «Дормашина» виробляє асфальтоукладачі, шляхові машини та обладнання. Завод «Екватор» розробляє та випускає обладнання для систем кондиціювання повітря та вентиляції. У місті працює м’ясокомбінат, кондитерська фабрика, молочний комбінат, під­приємства «Сандора» (соки, консерви) і «Нектар» (напої, конди­терські вироби, майонез).    Спеціалістів із різних галузей готують Національний універси­тет кораблебудування ім. адмірала Макарова, Державний універ­ситет, Державний аграрний університет, Державний гуманітарний університет. У місті діють три театри, музеї, астрономічна обсерва­торія.    Важливим промисловим, науковим та освітнім центром району є Херсон. Його промисловість спеціалізується на випуску продук­ції машинобудування (суднобудування, сільськогосподарська тех­ніка), харчової (консервний, м’ясопереробний, рибні, молочний комбінати), легкої, харчової, нафтопереробної галузей. У місті роз­ташовані морський торговельний і річковий порти.    У Херсоні діють національний технічний університет, держав­ний університет, морський інститут, два театри, два музеї, плане­тарій.    Місто Сімферополь — адміністративний, промисловий, тран­спортний і культурно-освітній центр АР Крим. Головними галузя­ми промисловості є машинобудування, харчова й легка індустрія. Серед значних машинобудівних підприємств — телевізійний завод «Фотон», «Пневматика», «Кримпродмаш», «Сантехпром», завод «Фіолент», електромашинобудівний завод («СЕЛМА»).    Сімферополь є найважливішим транспортним вузлом Криму, тут приїжджих приймають залізничний вокзал, автовокзал, три автостанції, аеропорт.    У місті працює Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського, аграрний, медичний, індустріально-педагогічний університети, Національна академія природоохоронного й курортного будівництва. У Сімферополі розташовані дослідні інститути, чоти­ри театри, музеї, бюро подорожей та екскурсій.Севастополь — місто державного підпорядкування, значний економічний і культурний центр, військово-морська база. Севастополь є великим центром судно- та приладобудування, харчової та легкої промисловості. Тут працює кілька судноремонтних і суднобудівних заводів, у тому числі «Севастопольський морський завод».    У Сімферополі розташовані приладобудівний інститут, театри, музеї, історико-археологічний заповідник, туристичні заклади.Проблеми та перспективи розвитку району. Найгостріші проблеми району пов’язані із сільськогосподарською діяльністю. В При чорномор’ї спостерігається активізація процесів ерозії ґрун­тів; прискорені лінійне розмивання та площинне змивання. У результаті нераціонального зрошування відбувається вторинне засолювання та підтоплення земель. Тому необхідний цілий комплекс заходів для збереження багатих земельних ресурсів, зокрема контурне землевпорядкування, створення полезахисних, водоохоронних і протиерозійних лісосмуг, комплексна меліорація. У гірському Криму постійною є небезпека проходження селів. Для їх запобігання необхідне терасування гірських схилів. Негативним чинником є часті посухи, суховії, пилові бурі.    Актуальна проблема забезпечення водними ресурсами, вирішення якої в умовах посушливого клімату є важливим фактором активізації сільськогосподарського виробництва.За останні десятиріччя загострилася екологічна ситуація в акваторії Чорного й Азовського морів. Це негативно впливає на здоров’я місцевих жителів, зменшує кількість туристів, знижує продуктивність морів. Проблема може бути розв’язана в результаті комплекс ного підходу на основі наукового обґрунтування необхідних за ходів.    У зв’язку зі змінами у географії та структурі зовнішньої торгівлі постають питання розвитку припортових господарств та морського транспорту. Зокрема, необхідно вирішити проблеми комплексного розвитку портів, підвищити збалансованість у використанні морського, залізничного й автомобільного транспорту, якісно обнови­ти матеріально-технічну базу.    Метою розвитку туристично-рекреаційної сфери є забезпечення комплексного розвитку курортів та основних туристичних центрів, досягнення світового рівня якості обслуговування, розширення асортименту рекреаційних і туристичних послуг, створення конкурентоспроможної матеріально-технічної і кадрової бази.