Мої вірші

Бондаренко Людмила Анатоліївна

Дата народження 15.04.1976 р. Народилася в селі Личкове, Магдалинівського району, Дніпропетровської області. Відмінно закінчила Личківську середню школу І-ІІІ ст., вступила до Дніпропетровського державного університету на геолого-географічний факультет. У 1999 році отримала диплом спеціаліста та здобула кваліфікацію географа, викладача.

Працює в Малокозирщанському навчально-виховному комплексі «Школа-дошкільний заклад» заступником з навчально-методичної роботи. Викладає географію. Має вищу кваліфікаційну категорію. Стаж педагогічної роботи складає 12 років. Серед захоплень – вишивка хрестом. Здавна пише вірші.

Дружина та мама: має двох дітей – доньку Яну, та сина Євгенія.

             ***

А це було у мами у дворі –

Цвіли сади і квіти розквітали.

Ми гралися, неначе уві сні,

А мама лише стиха посміхалась.

Он біля зрубу бджоли загули,

А ми, малі, зчудовано мовчали

І пара піднімалась від землі -

Оце  усе я й досі пам’ятаю.

Немає мами, й двору вже нема

Чужі там люди здавна хазяйнують.

А спомин знов спливає недарма,

Думки летять, а я їх знову чую.

                                ***

Це було так давно, але ж, ніби, недавно

У дитинстві, чи в юності навпаки

Я любила чарівні вересневі світанки,

І гуляла під місяцем залюбки.

Але де б не була, і що б я не робила,

Моя мама чекала мене допізна.

І заснуть не могла, і постіль не стелила –

Як же спати самій, як дитини нема?

Ну а я лише зараз все це розумію,

Коли маю своїх найрідніших дітей.

Розумію і сум, і тривогу, й надію,

Розумію усе. Але ж пізно тепер.

Чомусь так сумно, як згадаю маму

Її нема, а в пам’яті – жива

Так швидко дні вперед летять роками,

А ти,матусю, все- ж була права,

Коли казала : «Не спіши, не треба,

Ще встигнеш в вир пірнути у життя»

А я спішила. Зорі гасли в небі

Тоді не розуміла до пуття:

На все свій час, на все своя молитва.

Тепер я знаю. Та тебе нема.

Мені так сумно. У душі сум’яття.

Тебе нема. Та ти в мені жива.

                  ***

Простить саму себе –

Та й жить без болю.

По краю, ще по краю

Від любові.

У серці без печалі

Та образи.

І жить би так життя

Отут одразу.

Не почувать провину

За собою

І щоб любов була

Та не журбою.

Саму себе простить,

Душі дать спокій.

Що буде- те моє,

Не знаю поки.

Бо сум не відпуска,

А лиш тримає.

А треба далі йти,

І жити далі.

             ***

Осень – это я,

Я – это листва

Душу жжет огонь желтым светом.

Ждешь, что все пройдет,

Только в сердце – лед,

И не быть ему вновь согретым.

Как же это так –

Пепел, тлен и мрак –

А в глазах – то восторг, то смятенье.

Осень – это я

Желтая листва,

А поэтому нет мне прощенья.

***

Расплескалась осень по дворам,

По садам, по веткам старых кленов.

И похмельем душу обдала,

Закружила воздух синим звоном

Сотни тысяч тлеющих костров

Догорают в мареве из пепла.

Ничего, кроме осенних снов,

Ничего, кроме тоски от ветра.

Разлилась…В глазах янтарь и мед,

На душе дождливое ненастье.

Может, в радость этот желтый лед?

Может, в этом меде мое счастье?

***

Мне бы снова рассказать о листопаде,

И о том, что листья не дают забыть,

И об осени, что дышит желтым ядом,

И о лете, что уже не возвратить.

     Снова боль смешается с прохладой,

     А душа сквозь пальцы утечет.

     Я жалею о своих утратах,

     Только время больше не спасет.

Не залечит давнишние раны,

Не вернет ушедшее опять.

Знаю, осень, снова ты за гранью

Я с тобой. Не время себе лгать.

***

Якби ж то не боліло знову серце

Від спогадів пекучого вогню.

Якби ж то не блищали слізьми очі

І кров не зупинялась від жалю.

     Якби ж то я могла собі простити

     Всі помилки, й продовжувала б жить.

     Але, нажаль, нічого не змінити

     Таке життя. Це треба розуміть

Або прийняти це і жити далі,

Або не жити, мабуть, взагалі.

Не знаю, бо болить і не вщухає.

Не знаю, тому й тяжко так мені.

***

Желтым медом береза облита,

Ели тленом зеленым манят.

Что потеряно, что забыто –

Ведь за окнами листопад.

     Пахнут пеплом увядшие розы,

     Догорает небес синева.

     И дождя запоздалые слезы,

     И летящая сверху листва

Все об осени тихо шепчет,

День за днем приближая метель.

Все пройдет и никто не заметит,

Что зима где-то там  в темноте.

***

Листопад закрутив у танку жовте листя,

Мідночолим  хлоп’ям по садах пролетів,

Розгубив все тепло калиновим намистом,

Журавлів в дальній край з холодів відпустив.

     Знову осінь сумна заморозить троянди,

     Синім подихом враз роз’ятрить почуття.

     Я не знаю чому, але так невблаганно

    Дні ідуть, не рахую я їх до пуття.

Закрутив листопад у душі порожнечу.

Хоч дивись-не дивись, та нема вороття.

Ось і зорі згасають тихенько на вечір,

Закінчився ще день… отаке вже життя.

***

Немає правди у журбі. Є каяття.

Життя прожив – отож, не буде вороття.

     Хотів змінити щось напевне, не зумів.

     І жив як жив із Богом в серці  як умів.

Гортав роки, немов листочки із книжок.

І шлях крутився і звивався кожен крок.

     І Бог у серці, і молитва – путь земний

     Ні, нелегкий і не спокійний, бо живий.

***

Мамо, мамо… Де ж твоя душа

Прилисток знайшла останній в світі?

Чом же рано ти отак пішла?

Чом мені журбу нема де діти?

     Мамо, мамо… Я тепер сама.

     Образ твій у серці не згасає.

     За вікном хурделиця-зима,

     А душа лиш осінь пам’ятає.

Листя в жовтні над твоїм хрестом,

І страшну гнітючу тишу-тишу.

Мамо, мамо… День іде за днем

Я живу без тебе, бо я мушу.

***

Ось бачиш, мамо, знову сніг навкруг

Чарує душу. Ти ж-бо пам’ятаєш

Як кожен рік надходила зима.

Тебе нема, та ти не відпускаєш.

     А я з тих пір ненавиджу зиму,

     Бо ти пішла, а холод залишила.

     Не знаю, мамо, як же я живу

    Та мушу жити, хоч мені й несила.

Ох, мамо-мамо, як же так бува:

Коли щось є – ти того не цінуєш,

А втратиш – то жалкуєш недарма.

Прости мені, я знаю ти ж –бо чуєш!

     Прости своїй дитині всі гріхи,

     Якби ж ти знала, як тебе бракує!

     Той, хто як я, хоч раз усе втрачав

     Той кожну мить на варт скарбів цінує.

***

Як білим снігом сипле цвітом вишня,

І день за днем той цвіт летить-летить…

За ним роки невпинно тихо-нишком

Ідуть на захід, залишають мить

        Солодких снів та споминів щасливих,

        Десь там, за ними, пройдене життя.

        Ах, вишня-вишня, зваба чарівлива

        Немає в твого цвіту вороття.

Отак і я за тим пахучим снігом

Неначе б бігла, та нема куди.

Так тихо-тихо сипле цвітом вишня

Й оця весна у пам’яті  завжди.

***

Снова осень вокруг. Снова душу сжигают сомненья.

Не понять, не простить, не принять эту желтую медь

Дотлевает зола. По осеннему снова веленью

Догорают сады. И весь мир целый год будет тлеть.

За листочком – зима. За ключами – морозные ночи.

За осенним цветком – леденящая стужа ветров.

Снова нету тепла. Снова солнце забъется за тучи,

Но останется память золотых догоревших костров.

Африканський блюз

Тектонічна будова Дніпропетровської області. Конспект урок.

Тема: Тектонічна будова Дніпропетровської області.

Мета: відновити відомості про тектонічні структури Східноєвропейської платформи, на якій знаходиться Дніпропетровська обл., дати характеристику цих структур, пригадати основні терміни та поняття; виховувати вміння слухати та доповнювати одне одного, працювати в парах та самостійно, систематизувати та збирати інформацію.

Тип уроку: вивчення нової теми

Обладнання: підручник, фізична карта Дніпропетровської області, презентація «Тектоніка Дніпропетровщини»

Опорні та базові поняття: платформа, щити, западини, області складчастості

Географічна номенклатура: Східно-Європейська платформа, Український кристалічний щит,Дніпровсько-Донецька западина, причорноморська западина

Зміст уроку:

І.Організаційний момент: перевірка присутності учнів, їх підготовка до уроку,організація уваги учнів, психологічний настрій на роботу.

ІІ.Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Прийом «Бліц-опитування»

1.     Які два головних типи материкової кори вам відомо? /материкова та океанічна/

2.     З чого утворена материкова кора? /осадовий, гранітовий і базальтовий шари/

3.     З чого утворена океанічна кора? /осадовий і базальтовий шари. Кора дуже тонка/

4.     Що називають літосферними плитами? /величезні блоки, на які розбита земна кора з частиною верхньої мантії глибокими розломами/

5.     Що утворюється внаслідок зіткнення двох літосферних плит з материковою корою? /краї зминаються у складки, породжуючи гірські хребти/

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

Прийом «Дивуй!»

Протягом мільярдів років земна кора зазнавала змін: розламувалася на велетенські скиби, прогиналася западинами, вигиналася горами, поки не набула сучасного вигляду. Рухи літосферних плит змінюють обриси материків. У 1912 році німецький геофізик Альфред Вегенер сформулював гіпотезу дрейфу материків, припустивши, що за сивої давнини обриси материків були зовсім іншими, ніж зараз. А у 1990 –х роках було висунуто теорію літосферних плит, яка стверджувала, що плити повільно (2-5 см на рік) переміщуються по астеносфері . Вчені вважають, що джерелом енергії руху літосферних плит є внутрішнє тепло Землі.

Сотні мільйонів років тому існував єдиний велетенський материк – Пангея, який був оточений водами океану Панталасса. Рухи літосферних плит привели до розколу Пангеї на два материки – Лавразію та Гондвану. З часом і вони розпалися на окремі ділянки. Які продовжували рухатися і утворили сучасні материки. Із часом плити розходяться в різні боки. Прослизають одна повз одну або зіштовхуються. На межах літосферних плит виникають серединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби, тріщини, відбуваються процеси гороутворення.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Прийом «Шпаргалка»

Використовуючи матеріал підручника ,відомості випереджувального домашнього завдання та презентацію «Тектоніка Дніпропетровщини» вчитель пропонує створити картосхему

 

Швидкі розривні рухи - землетруси

Повільний вертикальний рух

Повільний горизонтальний рух

                                                                                                                        

                                                                                                                 

Прийом «Географічний словничок»

Тектоніка – наука, яка вивчає особливості будови земної кори та рухи літосферних плит.

Тектонічні структури – платформи та пояси складчастості.

Платформи – складають основу літосферних плит. Це великі відносно стійкі та вирівняні ділянки земної кори.

Пояси складчастості (сейсмічні пояси) – рухомі ділянки земної кори, які розташовані на межі літосферних плит.

Землетруси – підземні поштовхи і коливання земної кори, зумовлені раптовим звільненням накопиченої енергії земних надр в ході тектонічних процесів.

Вулканізм – сукупність явищ, пов’язаних  з переміщенням магми в   земній корі та виливанням її на поверхню у вигляді лави.

Магма – це речовина мантії, що  складається з розплавлених гірських порід та мінералів.

Прийом «Випереджувальне домашнє завдання»

    Пояси складчастості – це нестійкі ділянки нашої планети: в їхніх межах відбуваються процеси активного вулканізму, землетруси. Найбільшим є пояс складчастості по краях Тихоокеанської літосферної плити – Тихоокеанське вогняне кільце. В його межах знаходиться 2/3 діючих вулканів світу.

    Щороку спеціальні прилади – сейсмографи – реєструють на землі більше мільйона порівняно слабких поштовхів і 15-20 сильних. Особливого поштовху зазнає місце на поверхні землі – епіцентр, що знаходиться над вогнищем землетрусу в глибині землі – гіпоцентром. Сила землетрусів оцінюється в балах за ступенем руйнівної дії або за кількістю виділеної енергії (за шкалою Ріхтера). Першість за кількістю землетрусів поділяють Японія та Чилі. В Україні підвищена сейсмічна активність спостерігається в районах активних тектонічних рухів земної кори на заході (Карпати), південному заході і півдні (Крим).

    Розрізняють вулкани діючі і згаслі. До діючих відносять такі, що здійснювали виверження протягом історії людства. Їх кількість а різними оцінками коливається від 600 до 950. Найбільше діючих вулканів розташовано в районах, де проходять межі літосферних плит. На території України є згаслі вулкани в Карпатах (Вулканічних хребет).

V. Закріплення вивченого матеріалу

Прийом «Картографічна лабораторія»

Використовуючи підручник, вчитель пропонує  нанести на контурну карту тектонічну будову території Дніпропетровської області, а саме:

    Український щит

    Дніпровсько-Донецьку западину

    Причорноморську западину

    Криворізько-Кременчуцький розлом

    Оріхово- Павлоградський розлом

    Блоки Українського щита : Кіровоградський, Придніпровський, Приазовський

VI.Підсумок уроку.

На території Дніпропетровської області зчленовуються найбільші тектонічні структури Східно-Європейської платформи – Український кристалічний щит, Дніпровсько-Донецька западина та Причорноморська западина.

VII. Домашнє завдання

Опрацювати текст підручника та конспект

Внутрішні води Африки

Африка